1. Словник української мови у 20 томах

високодумно

ВИСОКОДУ́МНО.

Присл. до високоду́мний 1.

Син високодумно проголошував щось далі. Та батько зовсім перестав його слухати (Ю. Шовкопляс);

Нікольський, старший лікар форту, не перейнявся його тривогою .. Помітивши Тарасів стан, промовив високодумно: – Людина, поки вона мала, повинна всім перехворіти... Як витримає, то буде жить... (Василь Шевчук);

– Занадто високодумно! – не витримав Славинський, як тільки Микола Васильович закінчив (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високодумно — високоду́мно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. високодумно — Присл. до високодумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. високодумно — ВИСОКОДУ́МНО, рідко. Присл. до високоду́мний. Син високодумно проголошував щось далі. Та батько зовсім перестав його слухати (Шовк., Людина.., 1962, 309). Словник української мови в 11 томах
  4. високодумно — Високодумно нар. Гордо, высокомѣрно. Словник української мови Грінченка