високодумний
ВИСОКОДУ́МНИЙ, а, е.
1. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості; пихатий.
Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький);
Зроблю, як ти просиш, і дам тобі я кобилицю, Хоч і належну по праву мені, щоб знали всі інші, Що не злостивий вдачею я і не високодумний (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. Піднесений, урочистий.
Формувався стиль, манера викладу, творче обличчя людини, що стає письменником мужнім, бездоганно чесним і високодумним (М. Бажан);
Дзвонили в усіх церквах, і той перегук .. створював високодумний настрій в його [Тарасовій] душі (Василь Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- високодумний — високоду́мний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- високодумний — -а, -е, рідко. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високодумний — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- високодумний — ВИСОКОДУ́МНИЙ, а, е, рідко. Який виявляє високодумство, сповнений зарозумілості. Словник української мови в 11 томах
- високодумний — Високодумний, -а, -е Гордый, высокомѣрный. Словник української мови Грінченка