високодумність

ВИСОКОДУ́МНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до високоду́мний 1.

Господь Бог .. по заслузі покарав нашу високодумність (І. Нечуй-Левицький);

Нині ж я страшно боюсь прудконогого сина Пелея. Високодумності сповнений, він не захоче лишатись Тут, на рівнині оцій (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me