високодумство
ВИСОКОДУ́МСТВО, а, с.
Зверхнє, зарозуміле ставлення до кого-, чого-небудь; пиха.
З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа – молока (І. Нечуй-Левицький);
Старшини відводили очі, кожному боліло тільки своє: одному – добутий статок, другому – високий уряд, ще іншого спопеляли заздрощі, комусь не подобалося високодумство гетьмана (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- високодумство — високоду́мство іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- високодумство — -а, с., рідко. Зверхнє, зарозуміле ставлення до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високодумство — ЗАРОЗУМІ́ЛІСТЬ (надмірно висока думка про себе — і в зв'язку з цим зневажливе ставлення до інших), ГО́РДОЩІ мн., ГОРДОВИ́ТІСТЬ, ГО́РДІСТЬ, БУНДЮ́ЧНІСТЬ підсил., ПИХА́ підсил., ПИХА́ТІСТЬ підсил., ЧВА́НСТВО підсил., ЧВАНЛИ́ВІСТЬ підсил., ГОРДИ́НЯ розм. Словник синонімів української мови
- високодумство — ВИСОКОДУ́МСТВО, а, с., рідко. Зверхнє, зарозуміле ставлення до кого-, чого-небудь. З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа — молока (Н.-Лев., І, 1956, 312). Словник української мови в 11 томах
- високодумство — Високодумство, -ва с. Высокомѣріе, гордость. Левиц. І. 502. Словник української мови Грінченка