високодуховний

ВИСОКОДУХО́ВНИЙ, а, е.

Якому притаманна висока духовність.

Слiд йому [письменнику-фантастові] розвивати саме людинознавчий аспект, щоб читачам закортiло жити помiж його героями, щоб вони, готуючись до появи нової технiки й науки, разом з тим готувалися до спiвжиття з людьми великодушними, високодуховними, мудрими (О. Бердник);

Українська народна пісня має планетарне значення, оскільки вона є високодуховною, мистецьки довершеною (з газ.).