1. Словник української мови у 20 томах

високомовний

ВИСОКОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Урочисто-піднесений, вишуканий.

Слова високомовні “честь”, “вітчизна” всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла);

// ірон. Витіюватий, пишномовний.

У хаті, завсігди холодній, Високомовний та голодний На показ прейскурант висить, Щоб апетит лише дражнить (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

2. Який добирає вишукані слова, розмовляє вишуканою мовою.

– Що ти сказав, Телемаху, шаленцю ти високомовний! (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високомовний — високомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. високомовний — -а, -е. 1》 Урочисто піднесений, вишуканий. || ірон. Витіюватий, пишномовний. 2》 Який добирає вишукані слова, розмовляє вишуканою мовою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. високомовний — КРАСНОМО́ВНИЙ (про людину — здатний гарно, майстерно говорити; про мовлення — який характеризується майстерністю), РЕЧИ́СТИЙ розм., ПРОРЕЧИ́СТИЙ заст., ВИМО́ВНИЙ діал., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідко; СОЛОДКОМО́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. високомовний — ВИСОКОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Урочисто піднесений, вишуканий. Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Забіла, Поезії, 1963, 35); // ірон. Витіюватий, пишномовний. Словник української мови в 11 томах