1. Словник української мови у 20 томах

висталити

ВИ́СТАЛИТИ, лю, лиш, док., що.

Наварити сталлю і вигострити що-небудь.

Пішов [дід] до коваля, висталив ніж (з казки);

* Образно. В голові Шевченка все настирливіше роїлися думки про той час, коли повстане народ, висталить обух, сокирою зачне будити хиренну волю (Ф. Бурлака).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висталити — ви́сталити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. висталити — -лю, -лиш, док., перех. Наварити що-небудь сталлю для міцності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висталити — ГАРТУВА́ТИ (надавати металевим виробам твердості, пружності, міцності нагріванням з наступним швидким охолодженням), ЗАГАРТО́ВУВАТИ, СТАЛИ́ТИ. — Док.: загартува́ти, ви́сталити. Якби кайдани перегризти, То гриз потроху... Словник синонімів української мови
  4. висталити — ВИ́СТАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Наварити що-небудь сталлю для міцності. Пішов [дід] до коваля, висталив ніж (Укр.. казки, 1951, 38); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. висталити — Ви́сталити, -лю, -лиш гл. Насталить. Висталив ніж і став її різать. Рудч. Ск. І. 44. Словник української мови Грінченка