вистрибувати

ВИСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРИБНУТИ, ну, неш, док.

1. Стрибати звідки-небудь, із чогось назовні; вискакувати.

З густої конюшини .. полохливо вистрибував високими скоками заєць і перебігав у інші місця (О. Кобилянська);

З уквітчаної квітами вантажної автомашини легко вистрибують дівчата у вінках, в барвистому українському одязі (О. Воропай);

Вистрибнув [начальник варти] у вікно, як був: в одній сорочці, у галіфе, але босий. Пальнув двічі з нагана вгору (А. Головко);

Лейтенант Росовський вистрибнув із кабіни літака (В. Собко).

2. Стрибком забиратися на кого-, що-небудь.

Він наганяє віз, з рішучим і непохитним виразом вистрибує на його [нього] й, беручи віжки з рук мужика, повертає назад (В. Винниченко);

Коли гомін вщух, на імпровізовану трибуну – на великий гранітний камінь, що здавна лежав тут, на майданчику, – вистрибнув Гавриш (Г. Коцюба);

Він спритно й легко вистрибнув на коня (П. Панч).

3. тільки недок. Рухатися, переміщатися стрибками.

Тепер вони разом бігли: бичок, вистрибуючи, уперед, Івась, задержуючи його, – за ним (Панас Мирний);

Дженні не йшла, а вистрибувала, пориваючись уперед (В. Чемерис);

// Стрибати протягом певного часу.

Вона почала вистрибувати, щоб нагрітись (О. Донченко);

Весь вечір крутився [Іванко] біля матері, вистрибував на одній нозі (С. Чорнобривець).

4. тільки недок. Танцювати зі стрибками.

Зараз і почали танцювать .. Не вдержався і старий, ну й собі по-запорізьки: .. вистрибує, ноги вище голови задира (О. Стороженко);

Інша [дівчина] зскочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула, – крутиться, вертиться, тільки рукава май-май-май... (Марко Вовчок).