вистрибувати

ВИСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРИБНУТИ, ну, неш, док.

1. Стрибати звідки-небудь, з чогось назовні; вискакувати.

З густої конюшини.. полохливо вистрибував високими скоками заєць і перебігав у інші місця (Коб., III, 1956, 469);

Моряки легко вистрибували [з катерів] на високий граніт, розминалися, і, злегка похитуючись, ішли до бульварів (Кучер, Чорноморці, 1948, 7);

Вистрибнув [начальник варти] у вікно, як був: в одній сорочці, у галіфе, але босий. Пальнув двічі з нагана вгору (Головко, І, 1957, 377);

Лейтенант Росовський вистрибнув із кабіни літака (Собко, Зор. крила, 1950, 301);

*Образно. Але до кінця вона так і не договорює — очі їй вистрибують на лоб, і рот її широко роззявляється (Смолич, II, 1958, 47).

2. Стрибком вибиратися, підніматися на кого-, що-небудь.

Він спритно й легко вистрибнув на коня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 30);

Коли гомін вщух, на імпровізовану трибуну — на великий гранітний камінь, що здавна лежав тут, на майданчику, — вистрибнув Гавриш (Коцюба, Нові береги, 1959, 206).

3. тільки недок. Рухатися, переміщатися стрибками.

Тепер вони разом бігли: бичок, вистрибуючи, уперед, Івась, задержуючи його, — за ним (Мирний, IV, 1955, 10);

// Стрибати протягом певного часу.

Вона почала вистрибувати, щоб нагрітись (Донч., III, 1956, 140);

Весь вечір крутився [Іванко] біля матері, вистрибував на одній нозі (Чорн., Пісні, 1958, 34).

4. тільки недок. Танцювати з стрибками.

Інша [дівчина] зскочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула, — крутиться, вертиться, тільки рукава май-май-май… (Вовчок, І, 1955, 103);

Зараз і почали танцювать.. Не вдержався і старий, ну й собі по-запорізьки: .. вистрибує, ноги вище голови задира (Стор., I, 1957, 147).