висуватися

ВИСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВИСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Частково або повністю виставлятися звідки-небудь; показуватися.

З-за колодок у бур'яні висовуються цікаві хлоп'ячі головки й пильними очима стежать за високою тінню (С. Васильченко);

Явдоха зупиняється. З-за стовбура крайньої модрини висувається дуло рушниці (О. Донченко);

Сінешні двері відчинилися і – висунулася кочерга (Панас Мирний);

Подушка висунулася з-під голови й упала на землю (Н. Кобринська);

// Рухаючись, виходити, переміщатися вперед, на відкрите місце або назовні.

Він висунувся з-поза стола і сів коло баби Семенихи (В. Стефаник);

Висунулась із далекого ліска лава піхоти (Ю. Яновський);

Бронко висунувся на середину цеху (Ірина Вільде);

// Видаватися наперед.

Місто висувалось у море зеленим рогом, на якому розташувався парк (П. Панч);

Лаврінова половина [городу] виходила довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Виділятися серед інших, ставати визначним, відомим.

Дівчина, очевидно, мала якусь оригінальну ідею .. Вона цим одразу висувалася з свого оточення, й Бойко несамохіть став їй симпатизувати (Г. Шкурупій);

За ці роки він швидко висунувся як учений в перші ряди фізиків (В. Домонтович);

Франко як поет, романіст, перекладач і вчений висунувся на перше місце серед своїх сучасників (із журн.);

// Переходити на відповідальну, керівну роботу, обіймати вищу посаду.

Лобода відає культурою всього заводського району. Якраз на соборі висунувсь (О. Гончар);

Я знаю, заздрять мені люди: “От висунувсь Кузьма Слимак!” (Д. Білоус).

3. тільки недок. Пас. до висува́ти.

Ящики в столах, буфетах, комодах легко висуватимуться, якщо пази натерти сухим милом або свічкою (з наук.-попул. літ.);

Всяка письменна людина поважалася запоріжцями, висувалася в колі [козаків] (Іван Ле);

Прикриваючись революційними гаслами, висувались імперіалістичні відозви молодої войовничої буржуазії (Г. Шкурупій).