висуватися

ВИСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ВИСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Частково або повністю виставлятися звідки-небудь; показуватися.

З-за колодок у бур’яні висовуються цікаві хлоп’ячі головки й пильними очима стежать за високою тінню (Вас., І, 1959, 210);

Явдоха зупиняється. З-за стовбура крайньої модрини висувається дуло рушниці (Донч., III, 1956, 54);

Сінешні двері відчинилися і — висунулася кочерга (Мирний, III, 1954, 41);

Подушка висунулася з-під голови й упала на землю (Кобр., Вибр., 1954, 108);

// Рухаючись, виходити, переміщатися вперед, на відкрите місце або назовні.

Він висунувся з-поза стола і сів коло баби Семенихи (Стеф., І, 1949, 153);

Бронко висунувся на середину цеху (Вільде, Сестри.., 1958, 189);

Висунулась із далекого ліска лава піхоти (Ю. Янов., І, 1958, 165);

// Видаватися наперед.

Місто висувалось у море зеленим рогом, на якому розташувався парк (Панч, Ерік.., 1950, 45);

Лаврінова половина [городу] виходила довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину (Н.-Лев., II, 1956, 355).

2. перен. Виділятися серед інших, ставати визначним, відомим.

Франко як поет, романіст, перекладач і вчений висунувся на перше місце серед своїх сучасників (Вітч., 5, 1956, 145);

// Переходити на відповідальнішу роботу, займати вищу посаду.

Я знаю, заздрять мені люди: "От висунувсь Кузьма Слимак!" (Біл., Зигзаг, 1956, 9).

3. тільки недок. Пас. до висува́ти.

Всяка письменна людина поважалася запоріжцями, висувалася в колі [козаків] (Ле, Наливайко, 1957, 44).