висувати

ВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУНУТИ, ну, неш, док.

1. що. Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце.

Панас Голуб висував на середину хати стола (В. Кучер);

// Витягати, виставляти що-небудь назовні.

Він розкидав усі речі, шпурляв чемодани, висував шухляди (Ю. Смолич);

Мати висунула з печі макітру вареників (І. Нечуй-Левицький);

// Робити рух уперед якою-небудь частиною тіла, виставляти її звідкись або з-за чогось.

Під шкурами на помості ще щось заворушилось, і звідти висунула спочатку голову, а потім вилізла дівчина (С. Скляренко);

Висунувши малинового язика, він [собака] часто дихав (А. Шиян);

// кого, що. Розміщати попереду кого-, чого-небудь або в певному місці (про військо, полк, загін і т. ін.).

Ігоревий полк висунув свої запасні частини на лівий бік (Б. Лепкий).

2. кого, перен. Пропонувати чию-небудь кандидатуру для виконання якогось завдання, на вищу посаду, важливішу роботу.

Почали висувати кандидатів у президію (А. Іщук);

– Пропоную: на голову сільради висунути Матвія (І. Микитенко);

Ляпшея висунули на посаду помічника завідуючого шахтою (О. Гуреїв).

3. що, перен. Ставити на передній план.

Боротьба йде уперта, завзята, кожен день висуває якісь нові чинники на історичну арену (М. Коцюбинський);

Формування терміносистем висуває перед лінгвістами різні проблеми (з наук. літ.);

// Пропонувати що-небудь, подавати якусь думку.

Міркування мої були досить конкретні. Я висував той варіант, доводячи нераціональність і дорожнечу цього (Іван Ле);

Найодчайдушніший проект висував наймовчазніший з них – пілот (І. Багряний).

(1) Висува́ти / ви́сунути вимо́гу – ставити перед ким-, чим-небудь певні вимоги.

Якщо раніше вимагали від артиста урочистих жестів та інтонацій, то життя висуває нові вимоги артистичності (І. Пільгук);

Кожна епоха висувала свої закони, свої вимоги й до людей, і до міст (І. Білик);

У своїх працях М. Левицький висунув вимогу дотримання фонетичної милозвучності української мови, яка досягалася чергуваннями (з наук. літ.);

(2) Висува́ти / ви́сунути ло́зунг – виступати з певним закликом.

Чи варто взагалі висувати лозунги, які неможливо реалізувати? (з публіц. літ.);

І. Ньютон та інші дослідники природи – представники емпіризму – висунули лозунг: “Фізико, бійся метафізики!” (з наук.-попул. літ.).

◇ (3) Ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого – звільнитися з-під залежності від кого-небудь, з якоїсь неволі.

Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому, але далі спочуття [співчуття] діло не йшло (М. Коцюбинський);

Ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са див. витика́ти¹.