висувати

Значення в інших словниках

1. висувати — висува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. висувати — Витягати, виставляти, витикати, ВИСТРОМЛЮВАТИ, (голову з вікна) висаджувати, вихиляти; (язик) вивалювати, висолоплювати; (на пост) рекомендувати, пропонувати, с. призначати; (на перший плян) П. ставити. Словник синонімів Караванського
3. висувати — -аю, -аєш і висовувати, -ую, -уєш, недок., висунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. || Витягати, виставляти що-небудь ізсередини назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. висувати — ВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. Панас Голуб висував на середину хати стола (В. Кучер); // Витягати, виставляти що-небудь назовні. Словник української мови у 20 томах
5. висувати — Висовувати(ся), видаватися, висолоплювати (язик), висолопляти, висовуватися, вистромлювати і вистромляти, виступати, витикати, вихилювати (рідко), вихиляти Словник синонімів Вусика
6. висувати — ВИСТАВЛЯ́ТИ (забираючи звідки-небудь, ставити назовні), ВИНО́СИТИ, ВИСУВА́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ. — Док.: ви́ставити, ви́нести, ви́сунути. А на теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце (Ю. Яновський); Часто удень.. Словник синонімів української мови
7. висувати — Висува́ти, -ва́ю, -ва́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. висувати — ВИСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СУНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Сунучи, соваючи, переміщати що-небудь наперед, на видне місце. Вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге щуплаття (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
9. висувати — Висува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. висунути, -ну, -неш, гл. 1) Высовывать, высунуть, выставить. Висунула руку з води. Ном. № 2656. 2) Выдвигать, выдвинуть. Словник української мови Грінченка