висхідний
ВИСХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний 1.
Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Ю. Смолич);
Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (В. Собко);
Ген за Мукачевим ллють проливні дощі. Десь холодні низхідні потоки крають теплі коржі висхідних .. повітряних мас. Десь завихрюється циклон (Л. Дереш).
2. перен. Який наростає, збільшується, розвивається в напрямку до вищого рівня; протилежне спадний.
Шістдесятництво об'єктивно поновлювало ту висхідну лінію української літератури 20-х років XX ст., що була обірвана в 30-ті (з публіц. літ.);
Висхідна динаміка експорту товарів наблизилася до свого потенціалу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висхідний — Слова висхідний і вихідний здаються подібними лише на перший погляд. Висхідний – це той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня (висхідна інстанція, висхідна зірка). А вихідний – початковий, від якого ведеться облік (вихідний номер, вихідна точка). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- висхідний — висхідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- висхідний — [виесх'ідний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- висхідний — -а, -е. 1》 Який підіймається вгору; прот. низхідний. Висхідна інтонація лінгв. — інтонація із поступовим підвищенням тону. Висхідний наголос лінгв. — наголос з поступовим підвищенням тону. 2》 перен. Який розвивається до вищого рівня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висхідний — ВИСХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний. Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Смолич, І, 1947, 117); Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (Собко, Граніт, 1937, 66); *Образно. Словник української мови в 11 томах