висхідний
ВИСХІДНИ́Й, а́, е́.
1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний.
Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Смолич, І, 1947, 117);
Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (Собко, Граніт, 1937, 66);
*Образно. Нерчина полковник Сильвестров вважав здібним офіцером, перед яким розкривався висхідний шлях на військовій службі (Рибак, Час.., 1960, 15).
◊ Висхідна́ інтона́ція, лінгв. — інтонація з поступовим підвищенням тону;
Висхідни́й на́голос, лінгв. — наголос з поступовим підвищенням тону.
2. перен. Який розвивається до вищого рівня.
Молода радянська поезія була поезією непідробної бадьорості і високого душевного піднесення, в якому відбилося життєрадісне світовідчування ростучого, висхідного класу, класу-переможця (Нов., Про багатство літ-ри, 1959, 117).
Значення в інших словниках
- висхідний — Слова висхідний і вихідний здаються подібними лише на перший погляд. Висхідний – це той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня (висхідна інстанція, висхідна зірка). А вихідний – початковий, від якого ведеться облік (вихідний номер, вихідна точка). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- висхідний — висхідни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- висхідний — [виесх'ідний] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- висхідний — -а, -е. 1》 Який підіймається вгору; прот. низхідний. Висхідна інтонація лінгв. — інтонація із поступовим підвищенням тону. Висхідний наголос лінгв. — наголос з поступовим підвищенням тону. 2》 перен. Який розвивається до вищого рівня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висхідний — ВИСХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який підіймається вгору; протилежне низхідний 1. Наше навчання почалося при перших же променях висхідного сонця (Ю. Смолич); Перед грозою йшли висхідні потоки повітря (В. Собко); Ген за Мукачевим ллють проливні дощі. Словник української мови у 20 томах