висікати

ВИСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. ви́сік, ла, ло; док.

1. що. Видовбувати заглибини в чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені).

Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі (І. Франко);

– Все те, що ви тут бачите, малював я особисто, власною рукою. – Ви? – Еге ж, я. Проте не я висікав на камені оригінали цих зображень (В. Владко);

Вмів би я – висік би на граніті Руки твої і обличчя твоє (Я. Шпорта);

// Вирубувати, витісувати що-небудь із твердого матеріалу (перев. з каменю).

Мармур, то такий білий камінь, дуже дорогий, з якого найкраще висікати всякі фігури... (Ю. Логвин);

Так в скелі мармуру, що зводиться угору, живе огонь невтіленого твору, та треба народитися митцем, щоб висікти з скали його різцем (С. Голованівський);

Для скульптора не має значення, з яким матеріалом працювати: деревом, каменем чи металом, але коли йому надати можливість висікти скульптуру зі снігу, зробить це так само добре (з газ.);

// Довбаючи, рубаючи, видобувати.

Чув [Антін] тільки потребу творити, жадібно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висік із скелі (М. Коцюбинський);

* Образно. – Де гнів, там і злоба .. Та не я висікав її з каменю буття нашого, висікали інші (Д. Міщенко);

// Добувати ударом по кременю, каменю, металу і т. ін. (вогонь, іскру); викрешувати.

Лише Максим не здавався. Він з олімпійським спокоєм бив і бив у кремінь крицею, висікаючи снопи іскор, і не втрачав надії (І. Багряний);

Зблиснули, вихоплені з піхов, шаблі, на всім скаку зблизились коні, а над головами одчайдухів брязнула, зойкнула криця, висікаючи іскри (М. Стельмах);

Вчив малого висікати кресалом вогонь і розводити вогнище, майже без диму із ковальського вугілля (Ю. Логвин).

2. що. Те саме, що виру́бувати 1.

Траплялося, що обране місце для влаштування в ньому Січі потребувало штучних укріплень; для цього висікали десь поблизу товсті дерева, загострювали їх згори, вбивали частоколом (з наук. літ.);

А я, як схочу, терен висічу, Червоную калиноньку усю виломлю (П. Чубинський).

3. кого, що. Знищувати кого-, що-небудь, вбивати всіх або багатьох.

Особливу ненависть мали [татари] до половецької знаті – до ханів, беїв, .. їх висікали впень – чоловіків, жінок, дітей (В. Малик);

Захищаючи заставу з групою прикордонників, лейтенант висік кулеметним вогнем у бою з фашистами, що переправлялися через Західний Буг, напевно, із сотню окупантів (М. Малиновська).

4. тільки док., кого, заст. Покарати, побивши різками, канчуками і т. ін.

Якось дівчинка не допильнувала, та погасла свічечка, – веліла [пані] дівчинку ту висікти (Марко Вовчок);

Я все мусіла [мусила] з'їсти. Бо якби не з'їла, то знов дістала б кільканадцять батогів, хоч я вже така збита, що сидіти не можу. – За що? – За непослух, кажу. От мене висікли за таке (О. Назарук);

Трепов приходив .. радитися, що робити з Боголюбовим: висікти його різками чи обмежитися карцером (В. Канівець).

5. що, вет., мед. Обрізати краї рани, пухлини і т. ін., видаляючи уражені ділянки.

Під час вправляння грижі у черевну порожнину грижові оболонки частково висікають (з наук. літ.);

Основний метод розпізнавання раку шкіри – біопсія, при якій висікають шматочок ураженої тканини у вигляді сектора, захоплюючи краї здорової тканини (із журн.).