1. Словник української мови в 11 томах

висікати

ВИСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. ви́сік, ла, ло; док., перех.

1. Видовбувати заглибини у чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені).

Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі (Фр., VIII, 1952, 226);

Вмів би я — висік би на граніті Руки твої і обличчя твоє (Шпорта, Вибр., 1958, 229);

// Вирубувати, витісувати що-небудь з твердого матеріалу (перев. з каменю).

Так в скелі мармуру, що зводиться угору, живе огонь невтіленого твору, та треба народитися митцем, щоб висікти з скали його різцем (Голов., Поезії, 1955, 45);

// Довбаючи, рубаючи, видобувати.

Чув [Антін] тільки потребу творити, жадібно пити з джерела, що сам, як Мойсей, висік із скелі (Коцюб., II, 1955, 295).

2. Вирубувати, знищувати що-небудь гострим знаряддям, холодною зброєю.

А я, як схочу, терен висічу, Червоную калиноньку усю виломлю (Чуб., V, 1874, 322).

3. тільки док., заст. Покарати, побивши різками, канчуками і т. ін.

Якось дівчинка не допильнувала, та погасла свічечка, — веліла [пані] дівчинку ту висікти (Вовчок, І, 1955, 131).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висікати — висіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. висікати — -аю, -аєш, недок., висікти, -ічу, -ічеш; мин. ч. висік, -ла, -ло; док., перех. 1》 Видовбувати заглибини у чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені). || Вирубувати, витісувати що-небудь із твердого матеріалу (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висікати — (на камні) різьбити, вирізблювати, повирізблювати, зрізблювати, зрізьбити, позрізьблювати, назрізьблювати, нарізьбити, понарізьблювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. висікати — ВИСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. ви́сік, ла, ло; док. 1. що. Видовбувати заглибини в чому-небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені). Сокирою він висікав, де міг, більші щерби в скалі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. висікати — ви́сікати висмаркати (носа)(ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. висікати — (-аю, -аєш) недок.; мол. Дуже добре грати на ґітарі. ПСУМС, 13. Словник жарґонної лексики української мови
  7. висікати — див. рубати Словник синонімів Вусика
  8. висікати — ВИДО́ВБУВАТИ (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому-небудь), ВИРУ́БУВАТИ, ВИСІКА́ТИ, ВИЖОЛО́БЛЮВАТИ. — Док.: ви́довбати, ви́рубати, ви́сікти, ви́жолобити. Словник синонімів української мови