витвір

ВИ́ТВІР, вору, ч.

1. Те, що зроблене, створене і т. ін. ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі.

Різьбярі розіклали свої витвори найтоншої роботи, всипані намистом, міддю, бісером (В. Кучер);

[Флорентієць:] Які були там витвори мистецькі! І все для нас натура і модель – етруська ваза, музи давньогрецькі, античні маски, римська капітель (Л. Костенко);

В основному на полотнах Катерини Білокур зображено дари природи – квіти, плоди, а також витвори людської праці – хліб і цукор (з публіц. літ.).

2. Те, що утворилося в результаті якоїсь дії або розвитку чого-небудь, є породженням, наслідком чогось.

В мені завше зіставалась любов до витворів людської фантазії (В. Самійленко);

– Та й то, я гадаю, Миколо Сидоровичу, що ці терміти – витвір його [брата] хворого мозку. Як, зрештою, і весь його лист (В. Винниченко);

Мій нічний переслідувач хіба не міг бути витвором уяви? (Ю. Винничук).

(1) Ви́твір приро́ди – те, що утворилося, розвинулося, удосконалилося природним чином.

Ягідка гойдалась на тоненькій ниточці, мов справжня сережка, а зверху її прикривала, як парасолька, блідо-червона гранчаста шкірка. Це було маленьке прекрасне диво, художній витвір природи (О. Донченко);

Людина – вінець природи, найскладніший її витвір, найвищий щабель її розвитку (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витвір — ви́твір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. витвір — Ви́твір. Виробництво, продукування. Зиск в нашім житю економічнім є одинокою принукою для витвору (продукциї) (Товариш, 1908, 200) // пол. wytwarzać — виробляти, продукувати, витворювати, wytwórczość — виробництво, wytwórnia — фабрика, завод. Українська літературна мова на Буковині
  3. витвір — Твір, <�ви>плід, утвір, творіння, твориво; (дія) витворення, утворення. Словник синонімів Караванського
  4. витвір — [витв'ір] -вору, м. (ў) -вор'і, мн. -ворие, -вор'іў Орфоепічний словник української мови
  5. витвір — -вору, ч. 1》 Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. 2》 Те, що утворилося завдяки розвиткові чого-небудь або якоїсь дії, є породженням, наслідком чогось. Витвір природи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. витвір — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є. Словник синонімів української мови
  7. витвір — Ви́твір, -вору; ви́твори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. витвір — ВИ́ТВІР, вору, ч. 1. Те, що зроблене, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі. Різьбярі розіклали свої витвори найтоншої роботи, всипані намистом, міддю, бісером (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах