витонченість
ВИ́ТОНЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. ви́тончений 2–4.
Васса ще озирнула себе з ніг до голови... і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Г. Епік);
Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Л. Дмитерко);
Ад'ютант мав феноменальну пам'ять і виключну хоробрість. Генералу подобалась його витонченість, і такт, і навіть його романтично-донжуанська душа (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витонченість — ви́тонченість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- витонченість — -ності, ж. Властивість за знач. витончений 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- витонченість — ВИ́ТОНЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ви́тончений 2-4. Васса ще озирнула себе з ніг до голови… і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах