1. Словник української мови в 11 томах

витонченість

ВИ́ТОНЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ви́тончений 2-4.

Васса ще озирнула себе з ніг до голови… і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Епік, Тв., 1958, 133);

Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Дмит., Розлука, 1957, 255).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витонченість — ви́тонченість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. витонченість — -ності, ж. Властивість за знач. витончений 2-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витонченість — ВИ́ТОНЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. ви́тончений 2–4. Васса ще озирнула себе з ніг до голови... і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Г. Словник української мови у 20 томах