витончувати
ВИТО́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОНЧИТИ, чу, чиш, док.
1. що. Робити тоншим.
Біль .. сплющував тіло, витончував тканини, лишав тільки один шар клітин (П. Загребельний);
В обробленні таких видів хутра головні умови: зберегти їх природну красу, витончити і надати м'якості та еластичності (з газ.).
2. кого, що. Робити розвиненішим, гострішим (див. го́стрий 3, 7).
Все життя так, – роздратовано подумав Марек, – усе життя жити своєю уявою, почуттями, витончуючи їх (М. Малиновська);
Ця мертвецька тиша, що панує довкруги, витончує наш слух: ловимо найменший шелест трави (з мемуарної літ.);
– Поступ змінив наш побут, додав нам вигод, витончив нас психічно, але суті людської він не порушив (В. Підмогильний);
Ми шукали нової форми, нового вислову, намагалися витончити наші творчі засоби у формі і змісті (Ю. Андрухович).
Значення в інших словниках
- витончувати — вито́нчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витончувати — -ую, -уєш, недок., витончити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Робити тоншим. 2》 Робити розвиненішим, гострішим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витончувати — ВИТО́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Робити тоншим. 2. Робити розвиненішим, гострішим. Наш обов’язок — високохудожніми творами і далі розвивати, витончувати мистецькі смаки народу (Мист., 4, 1958, 4). Словник української мови в 11 томах