витримувати

ВИТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРИМАТИ, аю, аєш, док.

1. що і без прям. дод. Зберігати свої властивості, попередній стан, незважаючи на несприятливі умови (дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін.).

Понад шляхом дбайливо виставлені тички з віхтями вгорі не витримували вітрів і здебільшого лежали (Іван Ле);

Такі шоломи не витримували удару мечем зверху: розколювались напополам (І. Білик);

Ведмеді забралися на саму верхівку дуба. Дуб не витримав, тріснув і впав (з казки);

Плив корабель .. не день, не годину, Витримав бурі, не збився з дороги в тумані (Леся Українка);

Ще одне влучання – на цей раз в моторну групу. Броня витримала (Ю. Яновський).

2. що і без прям. дод. Стійко переносити велике фізичне або моральне напруження, біль, несприятливі умови і т. ін.; терпіти.

Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія й виснажила. Його залізне тіло витримувало й не таку біганину, але час був і відпочити (Ю. Яновський);

Стояла така холоднеча, що навіть найтерплячіший з художників – Костянтин Павлович – міг тепер витримувати на морозі не більше десяти хвилин (В. Козаченко);

Страх обгорнув Семена. Семен чув, що не витримає довго натуги, в якій були його нерви... (М. Коцюбинський);

Їй думалось, що, замкнувшись у панцир невразливої байдужості, вона зможе легше витримати жорстокі катування, яким піддасть її ворог (Ю. Бедзик);

// Зносити несприятливі умови, продовжувати існувати.

– Через нестачу води ніяке й дерево в нас тут не росте, одна тільки жилава акація маловоддя наше витримує (О. Гончар);

Зима була скажена. Горобці на льоту мерзли, падали, так куди вже телятам витримати? (Григорій Тютюнник).

3. що. Відбивати наступ, вистоювати в битві, у бою, не відступати.

Відкритого багнетного бою вони [румуни] не витримували і бігли врозтіч (В. Кучер);

Г.-Л. Боплан відзначав, що 100 козаків з успіхом витримували бій проти 1000 татар під прикриттям зв'язаних возів (з наук. літ.);

П'ять шалених атак витримала Гостра Могила в той сонячний весняний день (А. Трипільський).

4. перев. із запереч. не. Виявляти витримку (у 1 знач.), терпіння в почуттях, учинках, діях.

Часом Юзя не витримувала, кидалась в обійми до Зоні і заливалася слізьми (Леся Українка);

Цятки води спадали поза ковнір, і Андрійко ледве витримував, аби не плакати (В. Стефаник);

Хлопець мріяв, його тягло до іншого світу. І, нарешті, він не витримав. Попрощався з батьком і гайнув до міста (О. Донченко).

5. що. При перевірці, випробуванні виявлятися гідним певних вимог.

Витримувати отой його шал, либонь, уміє лише Борозна. Він спокійно очікує, доки Карпо Федорович виклекочеться, а тоді кладе на стіл папірця й каже: – Цю бумаженцію підписали ви самі (Ю. Мушкетик).

6. що. Дотримуватися чого-небудь, не допускаючи відхилень, відступів.

Більшість підприємств-суміжників витримує строки поставок (з газ.);

Якщо порушити план, не витримати термін, – ми загубимося в міжпланетному просторі і нам не вистачить ніяких запасів палива (В. Владко).

7. що, спец. Зберігати що-небудь протягом тривалого часу в спеціальних умовах для набуття певних якостей.

Багато виноградників у Шампані, де в довгих підземних галереях витримують всесвітньо відомі шампанські вина (з навч. літ.);

Суміш коренів живокосту лікарського та верхівок ялиці білої з лікувальною метою витримують на водяній бані (із журн.).

(1) Витри́мувати / ви́тримати вида́ння – бути виданим, маючи попит (про друковану продукцію).

Сім видань витримав вільний віршований переклад українських народних сюжетів “Українські казки” Г. П. Данилевського – українського і російського письменника (з наук. літ.);

Роман І. Багряного “Сад Гетсиманський” приніс успіх і славу авторові, витримав кілька видань, був перекладений іноземними мовами (з наук.-попул. літ.);

(2) Витри́мувати / ви́тримати па́узу – робити паузу під час розмови з певною метою.

Павлусь витримав паузу і тільки тоді, коли до краю розпалив цікавість і нетерплячку товаришів, випалив: – Нафта тут! (О. Донченко);

Звенигора витримав паузу, що була красномовніша за слова (В. Малик);

Лятошинський витримав паузу, мабуть, дошукуючись переконливих аргументів (М. Руденко);

Склада́ти (рідше держа́ти) / скла́сти (рідше ви́держати, ви́тримати) і́спит (екза́мен, за́лік) див. склада́ти.

◇ (3) Витри́мувати / ви́тримати роль – послідовно проводити накреслену лінію поведінки; удавати себе ким-небудь або якимсь.

Йому було майже приємно, що не він сам згоджується на поступки, а стороння особа його умовляє. Треба тільки витримати роль ображеної шляхетності (З. Тулуб);

– Першими не стріляти, – наказав Андрiй. – Хай вони починають. Ми до кiнця повиннi витримати роль утiкачiв (П. Загребельний);

(4) Витри́мувати / ви́тримати хара́ктер – виявляти стійкість, не відступати від власної думки, намірів і т. ін.

Карпо Власович аж сопів, так хотів щось сказати, але витримував характер до кінця (В. Кучер);

Всі замовкають. Ігор, відчуваючи підступ, хоче витримати характер (І. Багмут);

А що, коли вона мала рацію і треба було спробувати запустити ще одну ракету? Ні, він правильно зробив, коли витримав характер до кінця і не погодився (В. Собко);

Не ви́тримає (не ви́держить) кише́ня див. кише́ня;

(5) Не витри́мувати кри́тики – виявлятися зовсім непридатним для чого-небудь, незадовільним за своїми якостями, властивостями і т. ін.; не відповідати певним вимогам.

– Спочатку покажіть мені ваш садок. А по-друге, я вам наперед скажу: все це не витримує критики (О. Довженко);

– І коли взяти до уваги точку зору Ірини Леопольдівни, то багато сільських десятикласників залишиться поза вузами. – Так, так. Теорія Ірини Леопольдівни не витримує... критики (Григорій Тютюнник).