витріщати

ВИТРІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТРІЩИТИ, щу, щиш, док., що, розм.

1. Широко розплющувати (очі).

Надаремне витріщала вона очі – вона не могла навіть одрізнити пальців на власній руці (М. Коцюбинський);

Наче й техніка.., телевізори всякі, а чогось нема. Сидять вечорами коло мигалки тієї, витріщать очі, дивляться (О. Бердник);

Наша чиновницька братія з цинковими ґудзиками, як висловився поет, стоїть собі, витріщивши очі (Є. Гуцало).

2. на кого – що. Втуплювати в кого-, що-небудь погляд, широко розплющуючи очі.

[Федора:] Бач, який святий та божий. Женитись збирається, а на молодиць очі витріщає (С. Васильченко);

Сашко по-змовницькому витріщив очі на Данила і зробив гримасу (О. Копиленко);

Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляйдня, спитав: – Що баньки витріщив на мене? Скучив, мабуть, небоже Іване? (Н. Рибак);

Староста витріщив очі на Мартинчука, ніби хотів його спопелити (Ірина Вільде).

3. рідко. Виставляти зуби, ікла, відкривши рот, пащу; вишкіряти.

Підійшло [до дитини] страшне вусате страховисько, нагнулося .. і витріщило білі ікла (Я. Качура);

* Образно. Скелясті схили оголилися, грізно витріщивши свої жовті зуби (М. Чабанівський).

◇ (1) Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́), зневажл. – виразити здивування, безтямність, гнів і т. ін., широко розкриваючи очі.

Приятель мій і очі виставив. – Та Др[агоман]ов і не був у Галичині цього року (М. Драгоманов);

– На кому ж женитесь? – Та на Марині ж! Проценко тільки очі витріщив (Панас Мирний);

[Павло:] Хочеш, я тебе зразу одним словом остовпиню [спантеличу]? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М. Кропивницький);

[Мартин:] Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса – ну, чого очі вивалив? (І. Карпенко-Карий);

– А ви, хлопи, чого очі вибалушили? (П. Козланюк);

Козак вилупив перелякані очі (П. Панч);

Какура отетеріло витріщив очі (М. Чабанівський);

– Абись не втратила того, що маєш! – вихопилося у Марічки отак раптово, як, бува, іншим разом ікнеться людині знічев'я .. Доцька вирячила бульки, а стара .. – Ти що? На чуже зазіхаєш? (Ірина Вільде);

Господар вирячив від здивування очі (А. Шиян);

“Ти начепи йому [Ослу] на шию срібний дзвоник” .. На вигоні телят перелякав: Ускочив у село – всяк очі витріщає (Л. Глібов);

Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (І. Нечуй-Левицький).