витівати
ВИТІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТІЯТИ, ію, ієш, док., що і без прям. дод.
Вигадувати що-небудь, робити щось незвичайне.
– То вона тілько таку ману пуска та витіва і грамоти, і школу (Панас Мирний);
Обраний і визнаний [письменник], міг тепер клеїти дурня, .. витівати різні непристойності – завжди знаходились люди, що приймали це за оригінальність письменницьку (Б. Антоненко-Давидович);
Брався [Юра] за найважчі справи і навіть витівав неймовірні речі (В. Козаченко);
// Вигадувати різні витівки (у 2 знач.), жартувати, пустувати.
Вперше Юхимині перехотілося дуріти, як завжди вона витівала з парубками (Ю. Яновський);
– На шостий день після операції сто грам [грамів] уже забажав і молодиця, каже, приснилася. Ох, Дудка, сміх один! Як почне витівати, вся палата регоче, аж шви на хлопцях тріскаються! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- витівати — витіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витівати — -аю, -аєш, недок., витіяти, -ію, -ієш, док., перех. і неперех. Вигадувати що-небудь, робити щось незвичайне. || Робити різні витівки, жартувати, пустувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витівати — I виробляти, витворяти, коїти, чинити II див. пустувати Словник синонімів Вусика
- витівати — ВИТІВА́ТИ (робити щось незвичайне, несподіване), ВИРОБЛЯ́ТИ розм., ВИТВОРЯ́ТИ розм., ВИТВО́РЮВАТИ розм. рідше. — Док.: ви́тіяти, ви́творити. Словник синонімів української мови
- витівати — ВИТІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТІЯТИ, ію, ієш, док., перех. і неперех. Вигадувати що-небудь, робити щось незвичайне. — То вона тілько таку ману пуска та витіва і грамоти, і школу (Мирний, IV, 1955, 14)... Словник української мови в 11 томах
- витівати — Витіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Харьк. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли. ЗОЮР. II. 288. 2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть. Мнж. 93. Словник української мови Грінченка