витік

ВИ́ТІК, току, ч.

1. Місце, де ріка бере початок.

А потому була мандрівка до витоку Дністра (Є. Куртяк);

За Озерним до Дінця – два кілометри густим пралісом, що бере початок десь на витоках річки (Микита Чернявський);

Витоки Тиси і більшість її правобережних приток починаються високо в горах (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що витіка́ння.

По всій довжині греблі споруджується протифільтраційна завіса, яка дасть змогу запобігти витокові води (з газ.);

У разі витоку струму необхідно поліпшити ізоляцію (з навч. літ.).

3. чого, перев. мн. ви́токи, ів, перен. Початок, першоджерело, начало чого-небудь.

Хотів [В. Сухомлинський], щоб кожний день став для дівчаток і хлопчиків новим кроком до витоків, джерел рідної мови, мандрівкою у світ дивної краси природи (І. Цюпа);

Математичні та психологічні витоки поняття числення сягають глибокої давнини (з наук. літ.);

Витоки карате – в Індії, де його родоначальниками були буддистські ченці (з газ.);

Щоб збагнути, хто ми є нині, необхідно звернутися до наших духовних витоків (з Інтернету).

4. Небажана втрата яких-небудь цінностей, інформації і т. ін.

Адмірал-фельдмаршал .. грізно поглянув на Клода Брісо: – Це ви проговорилися? Той почав палко відхрещуватися від своєї причетності до витоку інформації (О. Авраменко);

Плутанина, що супроводжувала приватизацію, на якийсь час викликала скорочення загального виробництва в Чехії, а в Росії призвела до помилок в економічній політиці, до тривалої кризи і витоку капіталу за кордон (з наук.-попул. літ.).