1. Словник української мови у 20 томах

вихвалення

ВИ́ХВАЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́хвалити і ви́хвалитися.

Він закінчив свою полум'яну промову черговим вихваленням “нашої улюбленої і дорогої, доброї та ласкавої іменинниці” (із журн.);

– Не вважайте за вихвалення, але в нас усі відповідально ставляться до роботи (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихвалення — ви́хвалення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вихвалення — -я, с. Дія за знач. вихвалити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихвалення — ВИ́ХВАЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́хвалити. Словник української мови в 11 томах