вихитувати

ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Хитаючи, вивалювати, виставляти що-небудь.

– Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Іван Ле);

Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так, що могла в щілину просунути руку спершу з одного боку, тоді з другого (Б. Грінченко).

2. тільки недок., що, чим, розм. Часто хитати; похитувати.

– Скільки ж труда вклали! – жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Григорій Тютюнник);

Згинає, розгинає Лесь, вихитує вправо, вліво широку та білу – цілу ж довгу зиму сонця не бачила – спину, поправляє грядку свою, хапаючи до рук то мотику, то власної роботи граблі (І. Нижник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вихитувати — вихи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
вихитувати — -ую, -уєш, недок., вихитати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. 2》 тільки недок., неперех., розм. Часто хитати; похитувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
вихитувати — див. хитати Словник синонімів Вусика
вихитувати — ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О. Словник синонімів української мови
вихитувати — ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. — Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Ле, Хмельницький, 1957, 35); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так... Словник української мови в 11 томах
вихитувати — Вихитувати, -тую, -єш сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191. Словник української мови Грінченка