1. Словник синонімів української мови

вихитувати

ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О. Маркуш); Він погойдував на колінах Сергійка, тримав його гаряче тіло у своїх руках (В. Кучер); — Скільки ж труда вклали? — жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Григорій Тютюнник); Прокинулись дерева всі од сна І жалібно кивали головою (Леся Українка); Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитує (С. Васильченко).

ХИТА́ТИ що, чим (надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз), ВИХИ́ТУВАТИ, ХИЛИТА́ТИ, КОЛИХА́ТИ, КОЛИСА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, ТЕЛІПА́ТИ розм., ТІ́ПАТИ розм., ХИБА́ТИ розм., ХИЛЯ́ТИ розм., ТЕРМОСИТИ розм., МЕТА́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (на воді). — Док.: хитну́ти, хилитну́ти, колихну́ти, колиснути, коливну́ти, метну́ти, похитну́ти, схитну́ти. Хвиля хитає комиші, вішає на кореневища верболозів лиштви білої піни (Григорій Тютюнник); Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі... Вітер ніжно хилитає його сюди і туди (Ю. Смолич); Плине білий човник, хвилечка колише, хвилечка гойдає (Леся Українка); Легенький вітерець колисав плюмажі над високими ківерами (Н. Рибак); Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (І. Нечуй-Левицький); Дивлюсь — бреде він із школи сердитий, на товаришів ніякої уваги не звертає, теліпає сумкою з книжками (О. Донченко); Поміж другими й старий дяк тіпає головою (Панас Мирний); Гуцули.. збилися такою лавою, що нею хиляло, як хвилею на морі (Г. Хоткевич); Крім шуму бурі, що термосила могутніми коронами дуба, не чути було нічого (І. Франко); Чути лише плюскіт дощу, дзюрчання струмків та глухий шум дерев, що їх безжально метає вітер, січе дощ (А. Шиян); (Геннадій:) Як їх не качає, як не стукаються вони під час шторму, а голова не болить! (З. Мороз); Тихо шуміли вікові ялини, мрійно похитуючи обважнілими верхівками в сліпучо-білих снігових шапках (Я. Качура); Вітер тихенько погойдує хвою (Я. Шпорта).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихитувати — вихи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихитувати — -ую, -уєш, недок., вихитати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. 2》 тільки недок., неперех., розм. Часто хитати; похитувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихитувати — ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Хитаючи, вивалювати, виставляти що-небудь. – Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Іван Ле); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так... Словник української мови у 20 томах
  4. вихитувати — див. хитати Словник синонімів Вусика
  5. вихитувати — ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. — Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Ле, Хмельницький, 1957, 35); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так... Словник української мови в 11 томах
  6. вихитувати — Вихитувати, -тую, -єш сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191. Словник української мови Грінченка