вихитувати

Значення в інших словниках

1. вихитувати — вихи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вихитувати — -ую, -уєш, недок., вихитати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. 2》 тільки недок., неперех., розм. Часто хитати; похитувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихитувати — ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Хитаючи, вивалювати, виставляти що-небудь. – Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Іван Ле); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так... Словник української мови у 20 томах
4. вихитувати — ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О. Словник синонімів української мови
5. вихитувати — ВИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХИТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Хитаючи, вивалювати що-небудь. — Тепер уже можна вихитувати камінчики по одному (Ле, Хмельницький, 1957, 35); Обережно, помалу натискаючи, вона вихитала вікно з луток так... Словник української мови в 11 томах
6. вихитувати — Вихитувати, -тую, -єш сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191. Словник української мови Грінченка