вихляти
ВИХЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.
1. чим. Махати, хитати.
Жучка, що потяглась була до хліба, враз одскочила назад. Вона переступала з ноги на ногу, вихляла хвостом (Б. Антоненко-Давидович);
Жирні коропці лінивим ходом, тягнучи за собою хвилю, пішли по течії. Вони плавно й поважно вихляли хвостами, луска на їхніх боках відсявала золотом (В. Близнець);
Той [лев] ішов попереду, вихляв тілом і начебто тікав (Валерій Шевчук).
2. Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік.
У шлюпі вирушала на гулянку весела компанія морячків .. Весла лягли на воду, і шлюп почав п'яно вихляти по Практичній гавані (Ю. Смолич);
Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту і за мостом (Іван Ле);
Микола розслаблено вихляв у такт кінськiй ступi, поки не заплющив очi (Р. Андріяшик).
3. перен. Хитрувати, говорити неправду.
Вихляв штабс-капітан чи говорив щиро, – трудно було зрозуміти (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- вихляти — вихля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вихляти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. || перен. Хитрувати, говорити неправду. 2》 чим. Махати, хитати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихляти — див. хитати Словник синонімів Вусика
- вихляти — МАХА́ТИ (робити рухи, помахи чимось у повітрі; помахом подавати знак наблизитись, виконати якусь дію тощо), ВИХА́ТИ, ВІ́ЯТИ, МА́ЯТИ, ПОВІВА́ТИ розм., МОТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вихляти — ВИХЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Рухатися нерівно, похитуючись, звертаючи з боку на бік. Авто несамовито неслося, вихляючи по мосту і за мостом (Ле, Клен. лист, 1960, 117); У шлюпі вирушала на гулянку весела компанія морячків.. Словник української мови в 11 томах