1. Словник української мови у 20 томах

вихованець

ВИ́ХОВА́НЕЦЬ, ви́хова́нця, ч.

1. Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь.

[Хілон:] Або поїду в Рим. Там дуже добре ведеться вихованцям Мецената (Леся Українка);

На воротях ціла юрба дітей – вихованців дитячого будинку (А. Головко);

Не забувають свою вчительку колишні її вихованці (О. Гончар);

Вихованці Андрія Івановича вдячні своєму першому майстрові: будь-яка професія дається їм легше, ніж учням інших шкіл (Г. Усач);

// Дитина, взята ким-небудь на виховання (див. вихова́ння 1).

Написавши ще в опікунськім суді потрібну заяву, подався [господар] зі своїми новими вихованцями на Вільку (І. Франко).

2. Людина, яка вчиться або здобула освіту в якому-небудь навчальному закладі.

Карл Павлович сам був вихованцем Петербурзької Академії художеств [мистецтв] (О. Іваненко);

М. Грушевський, вихованець Київського університету – учень професора В. Антоновича – найвидатніший український історик, людина величезної ерудиції (з наук.-попул. літ.).

3. Тварина, за якою доглядають і якій прищеплюють певні навички.

Він був ініціатором голубника, .. він з любов'ю тренував швидкокрилих вихованців (О. Донченко);

– А ось тут стоїть мій улюбленець, – сказав Євдоким, ласкаво оглядаючи свого вихованця. – Скоро піде звідси на іподром (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихованець — вихованця, ч. 1》 Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь. || Дитина, взята ким-небудь на виховання (у 1 знач.). || Людина, яка сприйняла думки, погляди, ідеї певної організації, товариства і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Вихованець — Вихова́нець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. вихованець — ВИХОВА́НЕЦЬ (дитина або молода людина, що виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь; дитина, взята ким-небудь на виховання, утримання), ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, ГОДО́ВАНЕЦЬ заст. Словник синонімів української мови
  4. вихованець — Вихова́нець, -ва́нця; -ва́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вихованець — ВИ́ХОВА́НЕЦЬ, ви́хова́нця, ч. 1. Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь. [Xілон:] Або поїду в Рим. Там дуже добре ведеться вихованцям Мецената (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. вихованець — Вихованець, -нця м. Воспитанникъ. К. XII. 98. Словник української мови Грінченка