виходець
ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч.
1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін.
– Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи, може, вихідці-бурлаки? (І. Котляревський);
Для нього .. полтавцями були і київські, і чернігівські, і вихідці з інших губерній (О. Гончар);
Ще й інші є гіпотези і версії.., що ніби скіфи – вихідці із Персії (Л. Костенко).
2. Людина, яка перейшла з одного соціального середовища до іншого.
В свій час царські тупі чиновники всіма засобами ставили перепони вихідцю з народу [М. Ломоносову] (П. Тичина);
Слідчий був .. вихідцем із робітничої сім'ї (М. Руденко).
◇ (1) Ви́ходець з то́го́ сві́ту:
а) мрець.
Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Виходців [вихідців] із того світу (Леся Українка, пер. з тв. Г. Гейне);
б) людина, яка має дуже виснажений, хворобливий вигляд.
То не мати, то не жива людина, то – виходець з того світу (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- виходець — ви́ходець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- виходець — [виходеиц'] -х'ідз'ц'а, ор. -х'ідзцеим, м. (на) -х'ідзцеив'і/-х'ідз'ц'у, мн. -х'ідз'ц'і, -х'ідз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- виходець — -хідця, ч. 1》 Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. 2》 Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого. Виходець з того світу — покійник, який, за народним повір'ям, виходить із могили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виходець — Виходько, вихідько Словник чужослів Павло Штепа
- виходець — ви́ходець з то́го сві́ту. Мрець. Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Виходців із того світу (Леся Українка); // Людина, яка лишається живою після тяжких випробувань (хвороби, тривалого бою, смертельної небезпеки і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
- виходець — ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІГРА́НТ (той, хто залишив батьківщину і переселився в іншу країну); ВИ́ХОДЕЦЬ (перев. Словник синонімів української мови
- виходець — ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч. 1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. — Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи може вихідці-бурлаки? (Котл., І, 1952, 71); Для нього.. Словник української мови в 11 томах
- виходець — Ви́ходець, -дця м. Выходецъ. Котл. Ен. І. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. І. 121. Словник української мови Грінченка