1. Словник синонімів української мови

виходець

ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІГРА́НТ (той, хто залишив батьківщину і переселився в іншу країну); ВИ́ХОДЕЦЬ (перев. із зазначенням колишнього місця проживання). Розмова найбільше крутилася навколо переселенців, які завтра виїжджають із села (М. Стельмах); — У пересельці, кажуть, треба записуватись, — такий час настав. Люде до Сибіру йдуть і нам доріженьку мнуть (Д. Мордовець); Компанія тут відкрила кілька збройних заводів і стала набирати робітників серед іммігрантів з Старого світу (Н. Рибак); Лихонський був емігрантом із Росії (І. Франко); Валківські козаки були виходцями, очевидно, з Поділля або Галичини (В. Минко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виходець — ви́ходець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. виходець — [виходеиц'] -х'ідз'ц'а, ор. -х'ідзцеим, м. (на) -х'ідзцеив'і/-х'ідз'ц'у, мн. -х'ідз'ц'і, -х'ідз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. виходець — -хідця, ч. 1》 Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. 2》 Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого. Виходець з того світу — покійник, який, за народним повір'ям, виходить із могили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виходець — Виходько, вихідько Словник чужослів Павло Штепа
  5. виходець — ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч. 1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. – Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи, може, вихідці-бурлаки? (І. Котляревський); Для нього .. Словник української мови у 20 томах
  6. виходець — ви́ходець з то́го сві́ту. Мрець. Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Виходців із того світу (Леся Українка); // Людина, яка лишається живою після тяжких випробувань (хвороби, тривалого бою, смертельної небезпеки і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  7. виходець — ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч. 1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. — Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи може вихідці-бурлаки? (Котл., І, 1952, 71); Для нього.. Словник української мови в 11 томах
  8. виходець — Ви́ходець, -дця м. Выходецъ. Котл. Ен. І. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. І. 121. Словник української мови Грінченка