виходжати
ВИХОДЖА́ТИ, рідко ВИХОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., поет.
Іти звідки-небудь або кудись; виходити.
Скоро стала козачка козацький голос зачувати, Та вона не стала проти нього дверми виходжати, Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати (з думи);
Тойді [тоді] на ґанок вихожає І до громади промовляє Петрусь. І каже: – Я зробив, Я генерала отруїв (Т. Шевченко);
Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський);
З куреня виходжає знайомий рибалка (О. Ющенко);
// Повагом ходити, виступати.
Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає Заквітчана (Т. Шевченко);
Яке безмежжя! Небеса безкраї. Ромашка сяє, ніжна і проста. У тім степу людина виходжає, Надурожай безмежно вироста (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виходжати — виходжа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- виходжати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- виходжати — ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- виходжати — Виходжа́ти, -джа́ю, -джа́єш, -джа́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виходжати — ВИХОДЖА́ТИ і рідко ВИХОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., поет. Іти звідки-небудь або кудись; виходити. Скоро стала козачка козацький голос зачувати, Та вона не стала проти нього дверми виходжати, Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах