виходжати
ВИХОДЖА́ТИ і рідко ВИХОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., поет. Іти звідки-небудь або кудись; виходити.
Скоро стала козачка козацький голос зачувати, Та вона не стала проти нього дверми виходжати, Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати (Укр.. думи.., 1955, 21);
Тойді [тоді] на ганок вихожає І до громади промовляє Петрусь. І каже: — Я зробив, Я генерала отруїв (Шевч., II, 1953, 225);
Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (Рильський, I, 1956, 253);
З куреня виходжає знайомий рибалка (Ющ., Люди.., 1959, 113);
// Повагом ходити, виступати.
Яке безмежжя! Небеса безкраї. Ромашка сяє, ніжна і проста. У тім степу людина виходжає, Над урожай безмежно вироста (Мал., І, 1956, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виходжати — виходжа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- виходжати — ВИХОДЖА́ТИ, рідко ВИХОЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., поет. Іти звідки-небудь або кудись; виходити. Скоро стала козачка козацький голос зачувати, Та вона не стала проти нього дверми виходжати, Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати (з думи)... Словник української мови у 20 томах
- виходжати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
- виходжати — ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- виходжати — Виходжа́ти, -джа́ю, -джа́єш, -джа́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)