виходжуватися

ВИХО́ДЖУВАТИСЯ¹, ується, недок., ВИ́ХОДИТИСЯ, иться, док.

Псуватися внаслідок носіння (про взуття); зношуватися.

При плоскостопості взуття виходжується нерівномірно, особливо підбори (із журн.);

Писав син-одинак до своєї матері з війська: “Присилайте мені, мамо кохана, черевики, бо старі виходилися” (з казки).

ВИХО́ДЖУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., ВИ́ХОДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

1. Поправлятися, одужувати після хвороби, пологів, поранення і т. ін.

– Не од таких ран виходжувався я, як був козаком (І. Нечуй-Левицький);

Ще не дуже після родин виходилась, а він вже і привіз її вп'ять до себе (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Личак (обдивляється рану):] У груди садонув, падлюка... В серце націлявся, та промазав... Нічого, Матвію Івановичу... Виходишся... (Я. Мамонтов).

2. Те саме, що вироста́ти 1.

Коли це була дівчинка, її зоставляли при матері; коли хлопчик – віддавали спеціальним жінкам-годувальницям, але з тих дітей мало виходжувалося (Г. Хоткевич);

Такий-то виходився [Іван] хороший, моторний, і не пізнати його, що в гіркому кріпацтві зріс (Марко Вовчок);

– Та він завзятцем виходився у нас! Ще як навчиться руки-ноги мити, цiни йому не складеш! – пiдхвалив мене батько, який дуже любив воду, з нею не розлучався до самих заморозкiв (М. Стельмах).