виходжувати
ВИХО́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ХОДИТИ, джу, диш, док.
1. що. Обходити в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, проходити багато місць.
– Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, – немає, нігде немає! (Панас Мирний);
Бувайте здорові, пороги дубові. Не виходила я вас, та й не витоптала я вас, тільки сили свої на вас лишила (Б. Лепкий).
2. що і без прям. дод., розм. Добувати, діставати що-небудь або домагатися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи.
– Ну, і що ж нам пан радять робити? Виходжувати тото увільнення чи ні? (І. Франко);
– Сказано: віддай руками, та не виходиш і ногами... (Г. Квітка-Основ'яненко).
3. розм. Ходити певний час.
– Хай менше попадю пускає з паничами виходжувати, то й доходи будуть, – додав [диякон] і побрався геть (Панас Мирний);
– Цілий день отак виходив (А. Головко).
4. що. Стоптувати, збивати, псувати.
По байраках виходжували копита розлякані стріляниною коні (Є. Пашковський).
◇ (1) Ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги – втомитися від довготривалого ходіння.
– От той козак Савлук ходив, ходив – і набрів оце й низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Марко Вовчок);
[Мусій:] За чотири місяці зовсім одбігав ноги (М. Кропивницький);
– Ідіть до ворожки, вона вам порадить. – Я вже ноги свої виходила. Нічого не допомагає (Ірина Вільде).
ВИХО́ДЖУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ХОДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
Старанно доглядаючи, виліковувати хворого, немічного, пораненого і т. ін.
– Вона, Денисе Івановичу, .. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах);
Посічений осколками солдат їхав додому виходжувати своє понівечене тіло (М. Циба);
[Оксана:] Він тяжко був поранений? [Ліда:] Дуже. Довго пролежав. Ледве його виходила. Врятувала від смерті (О. Корнійчук);
Вони виходили її, зовсім немічну й хвору (І. Цюпа);
// Дбайливо ростити кого-небудь або щось.
Марія набурмосила губки. – Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик);
Дванадцять нових сортів яблук, груш, ягідників взялися ми виходити цього року (Я. Гримайло).
Значення в інших словниках
- виходжувати — вихо́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- виходжувати — -ую, -уєш, недок., виходити, -джу, -диш, док., перех., розм. Старанно доглядаючи, виліковувати хворого, пораненого і т. ін. || Дбайливо ростити кого-небудь або щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виходжувати — див. пестити; ростити Словник синонімів Вусика
- виходжувати — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
- виходжувати — ВИХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Старанно доглядаючи, виліковувати хворого, пораненого і т. ін. — Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (Стельмах, Кров людська.. Словник української мови в 11 томах
- виходжувати — Виходжати, -джаю, -єш и виходжувати, -джу, -диш гл. Выходить, выступать. Вх. Уг. 231. Корсунський полковник із намету виходжає, до козаків стиха словами промовляє. Дума. Словник української мови Грінченка