виходити

ВИ́ХОДИТИ¹ див. вихо́джувати¹.

ВИ́ХОДИТИ² див. вихо́джувати².

ВИХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́ЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́йшов, йшла, ло; док.

1. Іти звідки-небудь назовні, за межі чогось.

По правді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, .. тієї землі, що Я [Бог] присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову, бо вони не виконували наказів Моїх (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Цілий тиждень лив дощ як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору (Панас Мирний);

І згадав [Кметь] ту весну, коли він перший раз виходив із села (М. Хвильовий);

Ярина тихесенько встає з ліжка, навшпиньки, щоб не розбудити Василя, виходить надвір (О. Бердник);

Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Т. Шевченко);

// Рухатися звідки-небудь, за межі чогось.

Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум'я грає на віконечку, з пічних розколинок виходять струмки диму (Марко Вовчок);

// Вилітати з вулика, шукаючи іншого місця для життя (про бджолиний рій).

[Кирило (не дочуваючи):] Пріська репетує на увесь садок .. А тут саме рій вийшов... (Панас Мирний).

2. Вибувати звідки-небудь, із чогось, залишати якийсь заклад, установу, організацію і т. ін.

Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка);

Через деякий час вона [С. Тобілевич] вийшла з трупи (з мемуарної літ.);

// Вибувати, виписуватися (з лікарні, госпіталю і т. ін.).

– А твоє ж здоров'я як? – Та поправляюсь. Просився, щоб виписали. Не пускають. Думаю, що скоро вийду звідси (І. Цюпа);

// перен. Одержувати волю, звільнятися (із в'язниці, з-під арешту і т. ін.).

Та не краще, а може, й гірше жилось Франкові, коли він вийшов з тюрми (М. Коцюбинський).

3. перен. Переставати брати участь у чому-небудь, у якійсь дії.

Полк за наказом виходив з важких боїв (В. Кучер);

// Переставати бути в якому-небудь стані.

Ще тільки, мов з теплої хвилі, виходячи зі сну, вона зразу ж, за звичкою, лякається і холоне: чи не проспала (М. Стельмах);

// Мати певний вигляд, набувати якого-небудь стану після чогось.

Скривджений і побитий він [Грицько] вийшов з того змагання, яке сам завів (Панас Мирний);

Хороше вийшла з зими, густо врунилась, залягла щільно повсюди яскраво-зелена пшениця (Є. Кротевич).

4. Ідучи, підніматися на яке-небудь підвищення, на щось високе.

І на гору високую Виходжу, дивлюся, І згадую Україну, І згадать боюся (Т. Шевченко);

Абібула вийшов на гору і сів спочити (М. Коцюбинський);

Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (С. Скляренко).

5. Ідучи, з'являтися, опинятися де-небудь, у певному місці.

– Не можна мені до тебе на вулицю виходить, – казала Нимидора Миколі в неділю ввечері (І. Нечуй-Левицький);

Виходжу на засніжене подвір'я – І раптом стану юний і радий (М. Рильський);

Марта хутенько вийшла на стежку: побачивши мене, зчервоніла і зупинилася (Марко Вовчок);

// Переміщатися, виступати із-за чого-небудь на вільне місце.

Перехрестившись, Семен вийшов з-за стола, постояв трохи (Леся Українка);

// З'являтися, прибувати для участі в чому-небудь.

Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський);

Як загув перший гудок, він [Остап] і не подумав виходити до сніданку (В. Кучер);

// Рухаючись знизу догори, з'являтися на поверхні.

З .. шахт вийшло на-гора перше вугілля (Ю. Шовкопляс);

Ще одна, ще дві хвилини, на поверхню вийшла кліть (М. Рудь);

// З'являтися із землі; сходити (про рослини).

Весна іде. Сніги чорніють; З-під них пожовклі та бліді Виходять руна (М. Старицький);

Давно вже зелень вийшла із землі (В. Сосюра);

// тільки недок. Мати вихід на поверхню; бути видним.

В селі Усатові, де виходять славнозвісні одеські катакомби, збереглися археологічні пам'ятки (В. Кучер);

Тут руди вже виходять на поверхню, і урвища розламує граніт (Л. Костенко);

В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (з навч. літ.).

6. перен. Добиватися певних (перев. значних) результатів, високих показників і т. ін.

Вiн бився мовчки, вiд ударiв нiколи не плакав і завжди виходив переможцем (В. Сосюра);

Поступово група її [Докії] корів почала виходити на перше місце по надою, а разом з тим виросла й зарплатня (Микита Чернявський).

7. перен. Встановлювати зв'язки, контакти, вступати в певні стосунки з ким-, чим-небудь.

Книш .. мав певні знайомства, і саме він виходив на зв'язок із сторожем (з мемуарної літ.);

Комісія з надання допомоги окремим категоріям громадян (найбільш нужденним) має право виходити до керівництва районної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування і т. ін. з відповідними пропозиціями (з мови документів).

8. тільки недок., з чого. Мати що-небудь вихідним пунктом, базуватися на чомусь.

Світовий досвід свідчить, що енергетичну політику необхідно будувати, виходячи насамперед із власних ресурсів (з наук. літ.);

Важливо, щоб люди, які повинні контролювати якість продукції, виходили з об'єктивних критеріїв (із журн.).

9. Набувати чинності, будучи виданим (про закон, указ і т. ін.).

[Кармелюк:] Скажи мені щиро, як би своєму серцеві: вийде воля людям? (С. Васильченко);

– Я сидів усього сім місяців, бо амністія саме вийшла (Ю. Збанацький);

// Видаватися, публікуватися, бути надрукованим.

В Нашому [назва міста] виходила жіноча газета (Ірина Вільде);

Загальнослов'янський атлас виходитиме в двох серіях: граматично-фонетичній і лексико-словотворчій (з наук.-попул. літ.).

10. тільки недок. Бути оберненим у напрямку до чого-небудь, у який-небудь бік.

Балкон мій виходить в квітник (М. Коцюбинський);

З вікон, що виходять на Кожум'яки, видко Щекавицю (Ю. Яновський);

Хати на Півдні, як правило, виходили на вулиці причілковими стінами (з наук.-попул. літ.).

11. з кого – чого. Походити з певного середовища, соціальної групи або з якого-небудь місця, з якої-небудь місцевості.

Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний);

[Деїфоб:] Атрідова дочка була величніш, недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія (Леся Українка).

12. Витрачатися, вичерпуватися (про гроші, кошти, які-небудь запаси).

Окрім театру, ми вже ні на що лишнє грошей не тратим, а все-таки їх виходить дуже багато (Леся Українка);

Баба Федора бідкалась: – Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (О. Донченко);

Мотор затих, і бот спинився. – Кришка, – сказав моторист. – Бензин увесь вийшов (Л. Дмитерко).

13. розм. Минати, закінчуватися (про певний час).

Недавно ж ростила малого, Сорочку пошила йому, Сама виряджала в дорогу, Виходить два роки тому (А. Малишко);

Коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко);

// кому. Сповнюватися (про роки як досягнення певного віку).

Йому ще й года [годи] не вийшли жениться, а мені – вісімнадцятий пішов (Ганна Барвінок).

14. Утворюватися, удаватися яким-небудь унаслідок певної дії.

Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні (І. Нечуй-Левицький);

[Поет (Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере кілька акордів):] Тепер виходить щось зовсім сумне (В. Самійленко);

Зюзін нишком малював карикатуру .. Северинов у нього виходив схожим, але неприродно присадкуватим (Ю. Збанацький);

Майже всі знімки вийшли добре (Л. Первомайський);

// тільки док. Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін.

З Ваті вийшла дуже добра й розумна господиня, якою була й її мати (І. Нечуй-Левицький);

– Бігме, ви чудовий фантаст. Із вас вийшов би непоганий Шерлок Холмс (Олесь Досвітній);

// Траплятися.

Розкажи ж, як се воно так вийшло? (Панас Мирний);

[Лисенко:] Бачу по обличчях – щось у вас із Геннадієм вийшло. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Л. Смілянський);

// Ставати розв'язаним, завершеним і т. ін.

Недаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло – з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Г. Хоткевич);

– А слухайте пак – чи вийшла у вас задача? – спитала Галя (С. Васильченко);

// Закінчуватися, складатися певним чином.

– Треба вибиратись з Лубен зовсім, треба вивезти з Лубен хапком, що можна вивезти. Я гадав, що справа вийде інакше (І. Нечуй-Левицький).

15. в кого, на кого. Ставати ким-небудь унаслідок досягнення певного віку.

Сім років Оленка в наймах у Паськів вибула .. Не помітила, як і в дівчата вийшла (К. Гордієнко);

// Ставати ким-небудь, здобуваючи певну професію, одержуючи нагороду і т. ін.

– Як же ви вийшли на дяки? – А самі ж кажете, що на віку усього трапляється, – трапилося й мені (Марко Вовчок);

[Книш:] Слава! Слава! Хай живе дід Сава! Ого, я ще на поета вийду... (І. Микитенко);

– Здрастуйте, – відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини, – так воно й мусить бути, раз вийшли в герої. І в чім, власне кажучи, справа? (Ю. Яновський);

Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху (Яків Баш).

16. Одружуватися (про жінку).

Скоро .. у Франка вмирає батько, а мати виходить за другого (М. Коцюбинський);

Отака я дівчина, Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я (Т. Шевченко).

17. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ко́штувати.

Ця керсетка мені чотири з половиною [карбованця] вийшла (Сл. Гр.);

[Бруклі:] Се ще дорожче вийде... але що ж, я б, може, відробила при нагоді... (Леся Українка).

18. вихо́дить, у знач. вставн. сл. Уживається в знач. слів отже, таким чином, значить.

Павлусь, виходить, уже встиг широко оголосити про майбутню експедицію (О. Донченко);

– Шкода. Виходить, що нормальні людські взаємини тут виключені (І. Багряний);

Прощатись, виходить, нелегко Закоханим і молодим! (А. Малишко).

(1) Ви́йти / вихо́дити на тра́верс (на тра́верз) <�Опини́тися / опиня́тися на тра́версі (на тра́верзі)> чого – порівнятися з чим-небудь у напрямі, перпендикулярному до курсу судна, літака і т. ін.

Зійшло трохи більше години – і запорозька флотилія опинилася на траверзі острова, огинаючи його з лівого боку (С. Добровольський);

Ось корабель вийшов майже на траверс маяка (Д. Ткач);

Судно виходило на траверз ближніх маяків (з газ.);

(2) Вихо́дити (вибува́ти) / ви́йти (ви́бути) з гри:

а) переставати грати в якій-небудь спортивній команді або грі.

Умова була така: хто потерпить поразку в рукопашному бою, той негайно вибуває з гри (П. Запаренко);

Він майже не курив і зовні нагадував тренера з боксу чи футболу, який вже вийшов з гри і вчить інших (М. Рудь);

б) (перен.) переставати виконувати звичну для себе роботу.

– Оскільки я вибуваю з гри, – говорив далі ван Гофф, – я можу вам допомогти. – З цими словами він дістав з кишені якийсь папірець і поклав його перед інспектором на столі (В. Чемерис);

Рецензувати такі тексти – неймовірно велика праця, ось чому я вийшов з гри (з мемкарної літ.);

(3) Вихо́дити / ви́йти в ефі́р – транслюватися по радіо або телебаченню.

Згідно з чинним законодавством для того щоб виходити в ефір, потрібно пройти складну процедуру, а саме: отримати ліцензію Нацради з питань телебачення і радіомовлення, ліцензію Держкомзв'язку, дозвільні документи від фіскальних органів (з газ.);

В ефір вийшло “Молоде радіо”, це була перша радіостанція Києва, яка зробила ставку на сучасну українську музику та громадське мовлення (з газ.);

(4) Вихо́дити / ви́йти в мо́ре – відпливати від берегів у відкрите море, відбувати в рейс (про судно).

– Ще кiлька день – i ми на парусах. Можна буде виходити в море, – сказав вiн [хазяїн трамбака] (Ю. Яновський);

Ті десятеро, остров'яни, могли зчинити паніку, побитися за невелику барку і вийти в море (Василь Шевчук);

(5) Вихо́дити / ви́йти дру́ком – бути надрукованим, виданим.

Перші її [Ольги Кобилянської] твори виходять друком у 90-х роках XIX ст. (В. Русанівський);

Нова повість вийде друком (А. Малишко);

(6) Вихо́дити / ви́йти з важко́го (при́крого, скрутно́го і т. ін.) стано́вища (ста́ну) <�Вихо́дити / ви́йти зі скру́ти> – знаходити можливість позбутися труднощів, ускладнень.

Миронець зціпив зуби і вирішив не здаватися. Люди довірили йому господарство, перед людьми й звітуватиме .. Не з такої скрути виходив Семен Парамонович! (Д. Бедзик);

Він [Йоч] радив .. оглянути дівчину .. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочевого способу (М. Коцюбинський);

– Ми на правлінні голови ламаємо, як би його вийти з скрути (В. Минко);

Прийшла схвильована сусідка, що жила через стінку, почала заспокоювати нас, допомагати вийти з важкого стану (із журн.);

(7) Вихо́дити / ви́йти з діте́й, заст. – виростати з дитячого віку; ставати дорослим.

Діла небагато в Насті: ще тоді вона тільки з дітей виходила (Марко Вовчок);

(8) Вихо́дити / ви́йти з мо́ди – переставати бути модним.

– Звикають і до костюма, – схопився за соломинку Сідалковський. – Але потім, як він зношується чи виходить з моди, його міняють... (О. Чорногуз);

[Муза:] Ти мусиш буть покірний всьому, що накажу. Звелю писати оди .. [Поет (роздратовано перебиває):] Сто літ як вийшли з моди! (Л. Дмитерко);

(9) Вихо́дити / ви́йти з ужи́тку – переставати використовуватися.

Паперові гроші вже вийшли з ужитку. Їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л. Дмитерко);

(10) Вихо́дити / ви́йти на [вели́кий (широ́кий)] екра́н – починати демонструватися в кінотеатрах на звичайному екрані на відміну від телевізійного (про кінофільм).

В'їдливі мемуари Тобі Янга про життя нью-йоркського журналіста виходять на великий екран (з газ.);

Аморальні фільми не повинні виходити на широкий екран (з газ.);

Найближчим часом вийде на екрани друга серія кінофільму (Ф. Маківчук);

(11) Вихо́дити / ви́йти на до́бре (на добро́) – закінчуватися вдало, добре.

Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло (Номис);

(12) Вихо́дити (вилива́тися, виступа́ти) / ви́йти (ви́литися, ви́ступити) з берегі́в:

а) розливатися, затоплювати береги під час повені або сильної зливи (про річку, озеро і т. ін.).

Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Н. Кобринська);

Колись Полтва була бурхливою річкою і не тільки крутила лотоки млинів, але й виходила з берегів, затоплюючи обійстя, зриваючи хліви й хати (Ю. Винничук);

Від такої зливи рівнини обертаються на озера, струмки – на бурхливі потоки, річки виходять з берегів, затоплюючи величезні простори (із журн.);

Вода виступила з берегів і тисячними потоками розливалася по таборі (І. Франко);

А навкруги вирувала, пінилась стрімка вода, і річка вийшла з берегів, несучи у водоверті ломаччя, солому – все, що змила з доріг і долин... (К. Гриб);

б) (перен.) перевершувати міру звичайного або усталеного.

Хима не розуміє гаразд, про що читають, але вона знає, що читають про святі речі, і те читання видається їй жалібним, таким дивно жалібним, що повне Химине серце виступає з берегів (М. Коцюбинський);

Гнів людський виходить з берегів (Л. Первомайський);

І знову задзвеніли бокали, бризнуло святковим салютом шампанське. Лунала музика. Весілля виходило з берегів (В. Вільний);

(13) Вихо́дити (іти́) / ви́йти (піти́) за́між – одружуватися з ким-небудь (про дівчину, жінку).

– Тепер слухай мене, Марусю: не раз тобі казав, що дівкою тобі зоставатись не можна, треба заміж іти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Сімнадцять років було моїй матері, коли я народився. Тоді рано виходили заміж (М. Томчаній);

Нехай не дума [Давид] (знов похилилась) погано про неї: що й заміж вийшла без любові за Тихона (А. Головко);

(14) Вихо́дити (става́ти) / ви́йти (ста́ти) на старт:

а) займати вихідне положення перед початком змагання з подолання якої-небудь відстані.

Ярина стала на старт, Ніна опустилась перед білою лінією поруч неї (В. Собко);

б) брати участь у спортивному змаганні.

Разом з іншими вступниками Ніна вийшла на старт забігу на 500 метрів (з публіц. літ.);

(15) З-за сто́лу не вихо́дити у кого – постійно харчуватися у кого-небудь.

– В неї оті странники та ченчики, та богомолки з богомолами і з-за столу не виходять (Г. Хоткевич);

Іти́ (вихо́дити) / піти́ (ви́йти) на за́сідку (діал. на за́сіди) див. іти́;

Іти́ (вихо́дити) / піти́ (ви́йти) на пе́нсію див. іти́;

Іти́ (вихо́дити, подава́ти) / піти́ (ви́йти, пода́ти) у відста́вку <�Бра́ти / взя́ти відста́вку> див. іти́;

(16) На пра́вду ви́йшло, безос. – сталося, здійснилося справедливо.

Аж бач! Так воно й на правду вийшло, хлопці. Прибіг Петро, гукнув, загурчав (П. Гулак-Артемовський).

△ (17) Вихо́дити / ви́йти з громадя́нства, юр. – позбавлятися правової і політичної належності особи до певної держави з припиненням поширення на неї дії державних законів та відсутністю встановлення її громадянських прав і обов'язків.

При зміні громадянства батьків, унаслідок якої обоє стають громадянами України або обоє виходять з громадянства України, змінюється відповідно громадянство їхніх дітей, які не досягли 14 років (з мови документів);

(18) Вихо́дити / ви́йти на ри́нок, екон. – робити перше пропонування своїх товарів, послуг на ринку.

Виходити на ринок з надією на подальший розвиток можна тільки тоді, коли у тебе як бізнесмена є певна перспектива розвитку в сфері, яка недостатньо освоєна і розроблена (із журн.);

Зазвичай банки, які вирішили вийти на ринок, вважають за краще створювати свої представництва, а вже потім робити рішучіші кроки на ринку (з газ.);

Іти́ (вихо́дити) / піти́ (ви́йти) в стрі́лку (в тру́бку) див. іти́.

◇ Бу́дуть (ви́йдуть) лю́ди <�Бу́де (ви́йде) люди́на> див. лю́ди;

(19) Ви́йти (ви́битися, ви́рватися[N],[/N] зневажл. ви́скочити і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися[N],[/N] зневажл. виска́кувати і т. ін.) в лю́ди – домогтися певного становища в суспільстві.

Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Шевченко);

Писарям та головам заздро було, як то москальчук, ще недавній голодранець, волоцюга, ледащо, посівши за жінкою багатство, вискочив у люди, між пани, куди вони перлися з самого малку (Панас Мирний);

– Коло мене ти можеш у люди вийти, а без мене залишишся таким гольтіпакою, як тепер (Б. Лепкий);

Він гордився, що всього добивається сам. Він знав: вирветься в люди, дійде до мети (Є. Куртяк);

От і ти справлялась, вчилась та потрошку Вибиралась в люди на пряму дорожку [доріжку] (Я. Щоголів);

Час вибиватися в люди (з газ.);

(20) Ви́йти (ви́дряпатися) з то́го́ сві́ту – одужати після тяжкої хвороби.

Данило ворухнувся, застогнав, а поруч тихо, наче журавель над криницею, заскрипів старечий голос: – От і гаразд, хлопче, що видряпався з того світу. Тепер будеш жити, як не помреш (М. Стельмах);

(21) Ви́йти / вихо́дити на моє́ (твоє́, його́ і т. ін.) – здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь (мені, тобі, йому і т. ін.) або як передбачав хтось (я, ти, він і т. ін.).

– А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок);

Якби я був усе розумно виговорив, хто знає, чи не на моє би вийшло (Л. Мартович);

– То будемо моноплан будувати? – Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! – радів Андрій (С. Васильченко);

І побачиш, як не на моє вийде (М. Куліш);

(22) Ви́йти із борозни́, ірон. – стати неспроможним займатися активною діяльністю.

Усі лави під кленами та тополями, лави літнього кінотеатру обсіли жінки й чоловіки, .. діди й баби, котрі вже, як кажуть, вийшли з борозни, одержували пенсійний хліб і до хліба (М. Рудь);

Ви́лізти (ви́йти, рідко полі́зти) / вила́зити (виліза́ти, вихо́дити) бо́ком див. вила́зити;

Виступа́ти (вихо́дити, сплива́ти) / ви́ступити (ви́йти, спливти́) наве́рх (рідко напове́рх) див. виступа́ти;

(23) Вихо́дити (вибува́ти) / ви́йти (ви́бути) з ла́ду́:

а) переставати діяти; псуватися, ламатися.

У разі якоїсь аварії вибуватиме з ладу лише частина нашої підземної ріки (М. Трублаїні);

Коли кінескоп старого телевізора виходить з ладу, його можна замінити на більший розміром (із журн.);

б) втрачати боєздатність.

Вогонь з плавбатарей був настільки влучний, що ворожі судна лускались, мов кукурудзяні баранці на черені, і один за одним виходили з ладу (С. Добровольський);

в) втрачати працездатність, можливість виконувати що-небудь (про людину).

Одна з мін вибухнула поблизу пушкарів. Хтось з-поміж них, видно, вийшов з ладу, бо Сіверцев сам підскочив до гармати (О. Гончар);

Троє з членів бюро вибули з ладу (Є. Доломан);

(24) Вихо́дити / ви́йти в світ:

а) видаватися, друкуватися.

Ті нечисленні українські книжки, які тоді [у 80-х роках ХІХ ст.] виходили в світ, друкувалися майже виключно в Києві (В. Самійленко);

Повністю “Енеїда” вийшла в світ після смерті І. Котляревського (з наук.-попул. літ.);

б) з'являтися серед людей, у якому-небудь товаристві.

Не люблю одна кудись виходити в світ: мені потрібний мій чоловік (із журн.);

Психологи зазначають, що молоді пари намагаються частіше виходити в світ, на презентації, концерти, в театр, ресторани разом (з газ.);

(25) Вихо́дити / ви́йти за ра́мки (за ме́жі):

а) (чого) поширюватися поза чим-небудь.

Гучна слава народного поета Т. Г. Шевченка, його величезна популярність не тільки серед народу, а й серед передових кіл російської інтелігенції, популярність, що виходила вже далеко за межі країни, колола очі самодержавним сатрапам (з наук.-попул. літ.);

б) (чого) не обмежуватися чим-небудь.

Підготовка випуску нової продукції виходить за рамки звичайної діяльності підприємства і потребує додаткових затрат робочої сили і засобів виробництва (з газ.);

Промислові міністерства та відомства повинні вийти за рамки чисто адміністративних функцій і стати безпосередніми учасниками господарських процесів (із журн.);

в) (які, чого і без дод.) перевершувати що-небудь узвичаєне, прийняте чи встановлене.

Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу усмішку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь. Все, що виходило за ті межі, найменший опір приводив його до шалу (Г. Хоткевич);

– Сміх не повинен виходити за рамки (Є. Гуцало);

(26) Вихо́дити / ви́йти з-під пера́ кого, чийого – створюватися ким-небудь (про художні, наукові та інші твори).

Все нові й нові книги віршів, публіцистики, нові переклади виходять з-під його [М. Рильського] пера (С. Крижанівський);

З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (М. Коцюбинський);

Усе, що вийшло з-під пера Яворницького, позначене винятковим захопленням (із журн.);

(27) Вихо́дити / ви́йти з по́слуху:

а) переставати слухати кого-небудь, коритися чиїйсь волі.

[Єпископ:] А ви шануйтесь та з послуху ніколи не виходьте (Леся Українка);

Василь відчув біду, відчув, що його покірна челядь вийшла з послуху (В. Речмедін);

б) переставати нормально працювати, діяти (про машину, апарат і т. ін.).

Домна вийшла з послуху. Хтось порушив її нормальний хід, хтось допустив помилку (П. Загребельний);

(28) Вихо́дити / ви́йти з рівнова́ги (з се́бе) – перебувати в стані сильного роздратування, нервового збудження; втрачати спокій, самовладання, терпіння.

Я розумію Галю, що вона, було, завжди металась і виходила з себе в такі часи [весною] (Леся Українка);

– Кидати роботу треба! – виходили вони з рівноваги. – Роботу знайти де завгодно можна (Іван Ле);

Марія Федорівна злякалася, що Мотря знов вийде з рівноваги (Б. Лепкий);

Ніколи не думав, що вийду з рівноваги. Адже я – літня людина, лікар... (Ю. Мушкетик);

(29) Вихо́дити / ви́йти з ро́лі:

а) (якої, кого і без дод.) переставати дотримуватися певної лінії поведінки, поводитися певним чином.

– Не роби ніяких вибриків! Не виходь з ролі. Неси своє звання з гідністю (Г. Колісник);

Нехай хтось не катує себе і не вважає пониженим. Чим понижився він?! Що вийшов з пасивної ролі і схотів рішити свою долю сам з риском зламати її? Що тут низького? (Леся Українка);

б) (кого і без дод.) переставати видавати себе за кого-небудь, прикидатися кимсь.

– Чому ти так думаєш? – зацікавився Прудивус та й зовсім вийшов з ролі, забувши про всі німецькі штуки, які йому варто було б викидати в такім скрутнім становищі (О. Ільченко);

(30) Вихо́дити / ви́йти (ірон. ви́летіти) в тира́ж:

а) ставати неспроможним займатися активною діяльністю.

– Вам не здається, що ми з вами вже, так би мовити, виходимо в тираж, і треба на наші місця пропустити молодих інженерів? (В. Собко);

– От уявіть собі таку ситуацію: минає п'ятнадцять, ну од сили двадцять років, і ми виходимо в тираж. Усі: од двірника до Генсека (А. Дімаров);

– Плаче муза твоя, плаче, Бо загнав її ти в саж. Схаменись, кажу, земляче, Щоб не вилетіть в тираж (С. Воскрекасенко);

б) ставати непридатним для роботи.

– Це знаменита “Куїн Мері”, колишня гордість англійського пасажирського флоту. Скоро вона вийде в тираж (із журн.);

(31) Вихо́дити / ви́йти на доро́гу (на шлях) яку, який – визначати напрям діяльності або своє місце в суспільстві, в житті.

Олесь Гончар належав до тих письменників, хто починав виходити на літературний шлях в останні передвоєнні роки (із журн.);

Анатолій скоро вийде на самостійний шлях (М. Руденко);

Ледве вийшовши на вірну дорогу, я знов пішов назад (з мемуарної літ.);

На певну дорогу легше вийти вдвох (з газ.);

(32) Вихо́дити / ви́йти на одно́ – зводитися до того самого.

Чи іде, чи ходить, – на одно виходить (прислів'я);

Всюди виходило на одно: ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього (М. Стельмах);

(33) Вихо́дити / ви́йти на пе́рші ро́лі – мати найкращі успіхи у чому-небудь; ставати найкращим.

У київському середовищі авіаторів І. Сікорський незаперечно виходив на перші ролі, і на нього покладали великі надії (із журн.);

(34) Вихо́дити / ви́йти на широ́ку доро́гу – діставати значного розвитку, розквіту або досягати великих успіхів у чому-небудь.

Історики авіації вважають 1950 рік переломним у вертольотобудуванні. З цього року вертольоти вийшли на широку повітряну дорогу (з наук.-попул. літ.);

(35) Вихо́дити / ви́йти (рідко ви́скочити) сухи́м з води́:

а) будучи винним, уміло уникати покарання чи дорікання; залишатися непокараним або незаплямованим.

Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (О. Донченко);

[Харько (сам):] Дивуюсь і своєму нещастю, і хитромудрим викруткам моєї в'юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води: все звернуть на мене (М. Кропивницький);

– Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі – палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик);

б) знаходити вихід із складних, скрутних обставин.

– Не раз доводилось бувати в таких бувальцях, що, може, кому й не снилось... Але нічого, виходили, як мовиться, сухими з води (Ю. Збанацький);

Десь гниють кості отамана, розметалися-розкидались в безславних січах тіла його невдалих “дітей”, один Гайдук лише зумів врятуватися, вискочити сухим із води (А. Дімаров);

(36) Вихо́дити (іти́) / ви́йти з літ (з ро́кі́в, з ві́ку):

а) ставати немолодим; старіти.

– Та дай же роздивитися на тебе... Сідай де-небудь! Голос молодий І очі теж, а чуб таки посивів... І ти вже з літ ідеш (І. Вирган);

Час ішов, виходили з літ батьки (з газ.);

б) (безос., кому, заст.) хто-небудь стає немолодим, старим.

Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло (Номис);

(37) Вихо́дить / ви́йшло з рук чиїх, кого – хто-небудь сам, власноручно робить, виготовляє що-небудь.

Але коли що вже виходило з Денисових рук, то мало на собі печать довершеності. Минуло вже років двадцять зо дня його смерті, а ложками його роботи й досі ще сьорбають борщ мої земляки (М. Рильський);

На геми час зовсім не впливає, і вони мають такий вигляд, нібито тільки що вийшли з рук майстра (з наук. літ.);

Ду́мка (ду́ма) не вихо́дить з голови́ див. ду́мка;

Дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) див. дух;

Літа́ (ро́ки́) вихо́дять / ви́йшли див. літа́;

(38) Не вихо́дити з горі́лки – бути постійно п'яним, весь час пиячити.

До самого дівич-вечора я з горілки не виходила (Сл. Гр.);

(39) Не вихо́дити з рук – перебувати у постійному вживанні, використанні.

Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Іван Ле);

(40) Не вихо́дити з ха́ти – постійно бути вдома, не бувати серед людей.

Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Марко Вовчок);

Десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже з хати (М. Коцюбинський);

(41) Не вихо́дити із сла́ви – постійно мати успіх, бути відомим протягом тривалого часу.

Город став розселюватися, і якого у ньому народу не завелося, а усе гончарівські дівчата не виходять з слави (Г. Квітка-Основ'яненко);

(42) Не вихо́дити (не йти) з па́м'яті (рідко з па́мки) у кого, кому – ніяк не забуватися, завжди пам'ятатися.

Вона ніколи в мене з пам'яті не виходила (О. Кониський);

Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле. Той майовий [травневий] день не виходив у його [нього] з памки (Панас Мирний);

Мені з пам'яті не йде “розмова” з паном лейтенантом. Чого він докопувавсь? (П. Колесник);

(43) Не вихо́дити (не схо́дити, не йти) з голови́ (з ду́мки, з ума́):

а) (кому, у кого, кого) хто-небудь постійно думає про когось, щось.

Дівчина в його [нього] з думки не йшла (Марко Вовчок);

– Мені він усе з ума не сходить, все перед очима, – хороший та красний, як сонце, любий, як щастя, – усміхається... (Панас Мирний);

З думки Яся не виходив вид смирної, тихої Гані, балакаючої з наймичками запанібрата (І. Нечуй-Левицький);

Мені з думки не сходить Оксана з її істерією (Леся Українка);

Коли подруга повернулася – свіжа, сяюча, – вона сказала: – А в мене з голови не виходить поїздка (О. Гуреїв);

б) бути предметом постійних роздумів.

Револьвер системи “бравнінг” [браунінг] не виходив із голови (М. Хвильовий);

Михайло Щерба не виходив з голови (Д. Бедзик);

Ро́гом вила́зити (вихо́дити) / ви́лізти (ви́йти) див. вила́зити;

Хміль ви́йшов (ви́летів, ви́вітрився і т. ін.) / вихо́дить (виліта́є, виві́трюється і т. ін.) з голови́ див. хміль;

[Цей] но́мер не про́йде (не ви́йде) див. но́мер.