виходити

ОБХОДИ́ТИ (ходячи де-небудь, побувати скрізь, у багатьох місцях), ОБІЙТИ́, ВИ́ХОДИТИ, СХОДИ́ТИ, ОБМІ́РЯТИ розм., ЗМІ́РЯТИ розм., ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБНИКА́ТИ розм., ОБМІ́РИТИ рідше, ІСХОДИ́ТИ заст. Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Чорнобривець); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Качура); Він увесь світ виходив: був у Чорноморії, у Глухові, за Києвом був... (О. Стороженко); — Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знов додому повертаємось? (О. Гончар); Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті (дністровські) степи вздовж і впоперек (І. Нечуй-Левицький); Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (А. Хижняк); Тимко із Марком обникали весь хутір, але квартири не знайшли (Григорій Тютюнник); Ой пішла Лисичка їстоньки шукати, Ісходила гори, злазила потоки, Не знайшла нічого — злипаються боки (І. Франко).

ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, ВІДКО́ХУВАТИ рідше, РОЗКО́ХУВАТИ розм. (з любов'ю вирощувати); ВИГОДО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ (про істоти); СПОВИВА́ТИ (про людину). — Док.: ви́ростити, розвести́, ви́ходити, зрости́ти, ви́кохати, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, накоха́ти, відкоха́ти, розкоха́ти, ви́глядіти, ви́годувати, ви́ховати, ви́няньчити розм. спови́ти. — Добрих коней вирощує ваш колгосп (А. Шиян); — Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник); — Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину (Ю. Смолич); Ростила вона поросята (Грицько Григоренко); Марія набурмосила губки. — Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик); Зрощувати пшеницю; Голили (козаки) голови та пестували оселедці (Ю. Яновський); Надійшла весна. Вся ланка Льон леліяла, плекала (С. Крижанівський); Юрба шумлива з хлопців та дівчат ішла за жаткою. Та всі молоді!.. Та хто їхня мати, що таких вигодувала, вигляділа (А. Головко); Усіх же (синів) вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Люта звірина і та своїх дітей доглядає та виховує (Панас Мирний); Народ тебе сповивав,.. тобі народ і силу, і хист, і талант дав (О. Ковінька).

ВИЛІКО́ВУВАТИ (лікуючи, позбавляти когось хвороби, робити здоровим), ОЗДОРОВЛЯ́ТИ, ОЗДОРО́ВЛЮВАТИ, ЗЦІЛЯ́ТИ рідко, ЗЛІ́ЧУВАТИ рідко, ЦІЛИ́ТИ розм. рідко, ВИХО́ДЖУВАТИ розм., ВІДХО́ДЖУВАТИ розм.; ВИГО́ЮВАТИ (перев. про рану, виразку тощо). — Док.: ви́лікувати, ви́лічити, оздорови́ти, зціли́ти, злічи́ти, ви́ходити, відходи́ти, відвола́ти розм. відволо́дати заст. ви́гоїти. — Щоб вилікувати хворобу, треба дійти її причини (І. Франко); Регулярні заняття фізичними вправами й гартування організму оздоровляють його (з журналу); Відходжували, зціляли Катрусю лікарі в Дубно (Ю. Мельничук); Як добре слово треба нам у радості і в горі. Як зогріває і цілить воно в такі хвилини (П. Дорошенко); — Вона, Денисе Івановичу,.. виходжувала навіть таких, які однією ногою в могилі стояли (М. Стельмах); Бабусю Настю поховали І ледве-ледве одволали Трохима діда (Т. Шевченко); — Прісько, моя голубко, визволяй нас із біди! Одволодай мою дитину єдину (Ганна Барвінок). — Пор. лікува́ти.

ВИБИВА́ТИСЯ в кого, на кого-що (докладаючи зусиль, домагатися певного суспільного становища), ВИСУВА́ТИСЯ, ВИХО́ДИТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ (досягати успіхів у чому-небудь). — Док.: ви́битися, ви́сунутися, ви́йти, проби́тися, просу́нутися. Всі Сіраші гордилися, що з такої голоти Микита в георгіївські кавалери і в старшого вахмістра вибився (О. Сизоненко); Висуватися на керівну роботу; — В генерали виходять тільки з сивиною (Ю. Збанацький); Іван у своєму сирітстві шукав порятунку в навчанні, щоб пробитися далі, піднятися вище (П. Колесник); Шавловський доскочив ученого ступеня, тепер у нього в голові крутиться одне: просуватися далі (С. Журахович).

ВИБИРА́ТИСЯ (з труднощами, переборюючи перешкоди, виходити чи виїжджати з тісного, небезпечного або незручного місця), ВИБИВА́ТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИСЯ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИЛІЗА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ рідше; ВИРИВА́ТИСЯ (перев. з замкнутого приміщення, з оточення на фронті тощо); ВИБО́РСУВАТИСЯ, ВИГРІБА́ТИСЯ (перев. з води або з того, чим був укритий, присипаний); ВИКАРА́БКУВАТИСЯ, ВИМИКА́ТИСЯ рідко (перев. з чогось грузького); ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ (з чогось густого, заплутаного, захаращеного); ВИРАЧКО́ВУВАТИ розм. (рачки). — Док.: ви́братися, ви́битися, ви́добутися, ви́лізти, ви́крастися, діста́тися, ви́караскатися розм. ви́рватися, ви́борсатися, ви́грібтися, ви́карабкатися, ви́мкнутися, ви́плутатися, ви́рачкувати розм. ви́пхатися розм. рідко. "Москвич" їхній, тикаючись між комбайнами та старими сівалками, поволі вибирається на просторе (О. Гончар); Поля й шляхи розкисли й нагадували Костецькому грузький чорнозем українського Лівобережжя, по якому йому доводилося вибиватися з оточення (Л. Первомайський); Приховані населенням поранені червоноармійці по всьому селу групами видобувалися з погребів,.. вилазили з соломи (О. Гончар); (Мартин:) Ти ще можеш, сестро, дістатися на волю (Леся Українка); В'язні не втрачали надії вирватися на свободу (А. Хижняк); Роман плюхнувся й поплив.. Лячно озирнувся, надсильно виборсавшись із чергового запіненого гребеня важкої хвилі (І. Ле); Чумаченко побіг далі, і на схилі висоти.. побачив засипану до пояса людину, що одгрібала себе руками. Нещасному, що так вигрібався, не вистачало повітря (Григорій Тютюнник); Викарабкавшись звідти (з рову), знов пішов (Сергій) у напрямку Гутки.. на людські вигуки (А. Хорунжий); Бідолашна (коняка) намагалася вимкнутися із трясовини (О. Досвітній); Шлюпка.. нарешті виплуталася з-поміж прибережного каміння й вийшла на чисту воду (В. Кучер); Гетьман.. побачив, як вирачковував той (чоловік) із тісного запічка (І. Ле). — Пор. 1. вихо́дити.

ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Вася підтримував листування з багатьма бійцями і офіцерами, які вибували з роти до госпіталів (О. Гончар); 8 березня 1858 року Шевченко залишив Нижній Новгород (з наукової літератури); Мені було тяжко покидати нашу школу (Л. Смілянський); Через деякий час вона вийшла з трупи (з журналу); Виїхати з країни.

ВИДАВА́ТИСЯ (з'являтися друком), ДРУКУВА́ТИСЯ, ВИХО́ДИТИ, ПУБЛІКУВА́ТИСЯ. — Док.: ви́йти. Засилаю до Вас запросини до "Рідного Краю", що має видаватися в Полтаві (Панас Мирний); В Києві вийшла повість Левицького "Не той став", що саме тепер друкується в "Зорі" (М. Коцюбинський); Закони, ухвалені Верховною Радою України, публікуються в пресі.

ВИДІЛЯ́ТИСЯ (іти назовні з організму, якогось вмістища, внаслідок хімічної реакції тощо), ВИХО́ДИТИ, ВИДАЛЯ́ТИСЯ. — Док.: ви́ділитися, ви́йти. Під час звичайної атомної реакції відбувається процес поділу атома, при якому виділяється велика кількість енергії (з журналу); З пічних розколинок виходять струмки диму (Марко Вовчок); У процесі висушування плодів та ягід видаляється 60-75 % наявної в них води (з науково-популярної літератури).

ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИ розм., ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або протискуючись). — Док.: ви́сісти, зійти́, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, ви́лізти. Висівши з вагона, пішов (Василь), розглядаючись за людьми (Д. Бедзик); На станції сходимо разом (М. Коцюбинський); Софія виходить з екіпажу (Леся Українка); Він нагадував пасажира, який щойно зійшов з поїзда й поспішає додому (М. Ю. Тарновський); Швидко й безшумно козаки висадилися з човнів і залягли біля крайніх осель (С. Добровольський); — Ану злазь (із воза), Левантино, бо оце вже ми й приїхали (Б. Грінченко); Повозки були повнісінькі! З їх почали вилазити панни, паничі (І. Нечуй-Левицький).

ВИТІКА́ТИ (про рідину — рухатися, виділятися звідки-небудь струменем або краплями), ВИХО́ДИТИ, СОЧИ́ТИСЯ, ТОЧИ́ТИСЯ, ВИТО́ЧУВАТИСЯ, ВИСО́ЧУВАТИСЯ, СЛЬОЗИ́ТИ, СЛЬОЗИ́ТИСЯ, ПРОТІКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь); СТІКА́ТИ (у якесь вмістилище). — Док.: ви́текти, ви́литися, ви́йти, ви́точитися, ви́сочитися, протекти́, просочи́тися, просоти́тися, просота́тися, стекти́. У воді кров витікає з розтятих вен непомітно (Ю. Смолич); Поруч із пам'ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (З. Тулуб); І витоплений із руди метал з печей виходить (Н. Забіла); З невеликого вим'я (кізки) сочилося молоко (М. Стельмах); З руки в нього точилася кров (П. Панч); Інна відчула себе так, наче вся кров раптом виточилася з її тіла (Ю. Шовкопляс); Оглянув Кметик обережно бузька, розпука тяженька огорнула його душу: ліва нога в коліні надвоє зламана, а з-під лівого крила сльозить кров (С. Ковалів); Теплий сік З дерев розчахнутих помалу Сльозивсь (М. Стельмах); Крізь стелю вода протікала (Леся Українка); Вода невеличкими краплинами почала просочуватись крізь пісок (М. Коцюбинський); Потім він.. підставляє глек, Щоб із берези в глек його стікала Вода живлюща (М. Рильський).

ВИТРАЧА́ТИСЯ (використовуватися, вживатися для чого-небудь), ТРА́ТИТИСЯ, ЗАТРА́ЧУВАТИСЯ, ЗАТРАЧА́ТИСЯ, ІТИ́, ВИХО́ДИТИ, РОЗХО́ДИТИСЯ розм., РОЗТАВА́ТИ розм. — Док.: ви́тратитися, стра́титися, затра́титися, піти́, ви́йти, розійти́ся, розта́ти, розта́нути. Фонд розвитку мусить цілком перебувати в розпорядженні підприємства й витрачатись відповідно до його планів (з журналу); При тому тратиться багато запалу і розумової праці (Леся Українка); Колгоспи можуть багато зробити в справі комплексної механізації вирощування просапних культур, на які поки що затрачається основна частина землеробської праці (з журналу); Потужні підіймальні крани йдуть на експорт (з газети); Баба Федора бідкалась: — Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (О. Донченко); Так уже стараюсь, щоб нічого лишнього не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода (Леся Українка); Пачка (асигнацій) скоро могла зовсім розтанути (О. Полторацький).

ВИХО́ДИТИ (іти звідки-небудь назовні, за межі чогось), ВИХОДЖА́ТИ (ВИХОЖА́ТИ рідко) поет.; ВИ́ДИБАТИ розм., ВИДИ́БУВАТИ розм. (повільно); ВИКРАДА́ТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ розм., ВИСМИ́КУВАТИСЯ розм., ВИСКО́ВЗУВАТИ розм., ВИСКОВЗА́ТИ розм. (непомітно); ВИСТУПА́ТИ (вперед, на відкрите місце); ВИБРО́ДЖУВАТИ (бредучи у воді); ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або продираючись, протискаючись); РЕТИРУВА́ТИСЯ жарт.; ВИВА́ЛЮВАТИ розм., ВИВА́ЛЮВАТИСЯ розм. (у великій кількості); ВИШТО́ВХУВАТИСЯ розм. (штовхаючись); ВИМІТА́ТИСЯ фам. (із приміщення); ВИТИКА́ТИСЯ розм. (з-за чогось); ВИПИХА́ТИСЯ розм., ВИСУВА́ТИСЯ розм., ВИСО́ВУВАТИСЯ розм. (з-за столу, парти тощо). — Док.: ви́йти, ви́дибати, ви́шкандибати розм. ви́чвалати розм. ви́чапати розм. ви́крастися, ви́слизнути, ви́смикнутися, ви́сковзнути, ви́ступити, ви́брести, ви́лізти, ви́валити, ви́валитися, ви́битися, ви́штовхатися, ви́местися, ви́ткнутися, ви́пхнутися, ви́сунутися. Ходить він годину, ходить він і другу. Не виходить чорнобрива із темного лугу (Т. Шевченко); І козаки із хатів-куренів виходжали (В. Сосюра); Увечері, мов зоря тая, Марія з гаю вихожає (Т. Шевченко); Ованес біжить, стрибає, З лісу ж старець видибає (П. Тичина); Вишкандибав з хати (Словник Б. Грінченка); Приловчилась (Марійка), двері одчинила, вичвалала надвір (С. Васильченко); Тоді рішуче вичапав з заметів, пробрався до лісничівки (П. Загребельний); — Боюся, що бачили мене, як я викрадався з міста (І. Франко); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); — Стараймося лише тепер висмикнутися з міста так, аби нас не побачили (І. Франко); Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Він глибоко вдихнув грудьми повітря,.. і виступив з натовпу наперед (А. Головко); Опираючись їй (течії) грудьми, бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (О. Гончар); За мріями Оверко і незчувся, як вибрів на битий шлях (К. Гордієнко); Опівдні над Сулою почали вилазити з кущів люди (І. Нечуй-Левицький); Андрійко непомітно ретирувався, щоб уникнути ще однієї неприємної розмови (П. Кочура); Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Хлібороби починають важко вивалюватися (з сіней) на подвір'я (М. Стельмах); Ніхто не грюкав у двері (лазні) й не вимагав швидше вимітатись геть (Ю. Яновський); Як тільки я витикаюся з-за хати і хочу попід призьбою тихенько пройти до дверей, як татова рука хапає мене за праве вухо (І. Микитенко); Комендант устав, випхався з-за парти (І. Ле); Він висунувся з-поза стола й сів коло баби Семенихи (В. Стефаник). — Пор. 1. вибира́тися.

ВИХО́ДИТИ (бути повернутим у напрямку до чого-небудь, у який-небудь бік), ДИВИ́ТИСЯ. Вікна її (хати) виходили якраз у садок (Панас Мирний); Лежало нас сорок один. Всі мушки (гвинтівки) дивились у дріт (Ю. Яновський).

ГРУНТУВА́ТИСЯ (на чому — мати щось за основу), БАЗУВА́ТИСЯ на чому, ОПИРА́ТИСЯ на що, на чому, ТРИМА́ТИСЯ на чому, ДЕРЖА́ТИСЯ на чому; ВИХО́ДИТИ (з чого — мати що-небудь вихідним пунктом). (Марков:) Моя доповідь ґрунтуватиметься на свідченнях кришталево чесних людей (В. Собко); — Всі особисті стосунки базуються передусім на біологічних потребах, а потім на звичці й традиції (В. Підмогильний); Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора (П. Панч); В кінці дев'ятнадцятого і на початку двадцятого віків не можна триматись на політиці середньовіччя (М. Стельмах); — На чім держиться Запорожжя, як не на давніх, предковічних звичаях (П. Куліш); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусимо виходити (І. Ле).

КО́ШТУВАТИ (потребувати певних грошових затрат, якихось зусиль для здійснення чогось), ОБХО́ДИТИСЯ, ВИХО́ДИТИ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПЛАТИ́ТИСЯ розм., ВАРТУВА́ТИ діал. — Док.: обійти́ся, ста́ти, ви́йти, прийти́ся. — Скільки ж це буде коштувати? (М. Стельмах); (Пані Люба:) Охо-хо! Щоб дуже дешево обійшлося, я б не сказала. Півтори тисячі злотих на дорозі не знайдеш (С. Васильченко); — Сімдесят карбованців весілля стало (Ганна Барвінок); Ця корсетка мені чотири з половиною вийшла (Словник Б. Грінченка); У великому магазині не були б прийняли тої роботи, — там і без неї стільки шиття, — а коли б і прийняли, то надто дорого прийшлась би панні та ласка (Леся Українка); Парасці було цікаво, скільки платиться кептар у Ростоках (Г. Хоткевич); Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує (Словник Б. Грінченка).

МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо — наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́ (ПЛИСТИ́), ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше), ЗНИКА́ТИ (ІЗНИКА́ТИ рідше), ВИХО́ДИТИ розм., ПЕРЕХО́ДИТИ розм., ПРОЛЯГА́ТИ розм. (перев. про час); ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ), ВОЛОКТИ́СЯ, ПРОВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПЕРЕВО́ДИТИСЯ розм. (про час — одноманітно, повільно). — Док.: мину́ти, мину́тися, помину́тися заст. пройти́, промину́ти, проли́нути, протекти́, перекоти́тися розм. віддалі́ти розм. спливти́ (сплисти́), спли́нути, пропливти́ (проплисти́), пропли́нути, стекти́, зійти́, зни́кнути (ізни́кнути) (зни́кти) (ізни́кти), ви́йти, перейти́, пролягти́, протягти́ся (протягну́тися), проволокти́ся, перевести́ся. Минає година, друга, третя (Б. Грінченко); Вже миналася осінь смертельна І відступала дорогу морозам; пропасниця люта Не докучала недужим (М. Зеров); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок); Проходили тижні, складались у мі-сяці (Ю. Яновський); Дні надходять буряно й схвильовано проминають (Н. Забіла); -. Годі, годі! Усе вже те оддаліло-проминуло — забувай та кохай мене (Марко Вовчок); Швидко лине новорічна ніч (В. Собко); Величне життя протікає вгорі наді мною (С. Крижанівський); Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає; Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда (М. Рильський); Ішли роки, ясні й тривожні, Та не спливали в небуття (М. Гірник); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їй година за годиною (І. Франко); Стечуть роки — зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах); Ніхто не пише, дні сходять у мене давно однаково (М. Коцюбинський); День зникав (Г. Коцюба); Але коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко); Ми з тестем з ранку до ночі не розгинаємось, теща — їсти варить та внука бавить. День за днем, ніч за ніччю — так життя й переходило (І. Муратов); За Байдою пролягло піввіку (І. Ле); Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко); Проволоклося ще два тижні (Я. Качура); Багато тих вечорів довгих перевелося в нас без розмови, без гомону (Марко Вовчок). — Пор. 2. бі́гти.

ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн., ЗАШЛЮ́БИТИСЯ заст., УЗЯ́ТИСЯ (ВЗЯ́ТИСЯ) заст., ПОЙНЯ́ТИСЯ (ПОНЯ́ТИСЯ) заст.; ПРОДА́ТИСЯ кому, розм. (взяти шлюб з розрахунку); ОБРУЧИ́ТИСЯ (обмінявшись з молодою або молодим обручками); ОБВІНЧА́ТИСЯ, ПОВІНЧА́ТИСЯ (виконуючи церковний обряд); ОЖЕНИ́ТИСЯ, ЖЕНИ́ТИСЯ на кому, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) заст., ПОЙНЯ́ТИ (ПОНЯ́ТИ) заст., ОБА́БИТИСЯ зневажл. рідше (про чоловіка); ПІТИ́, ВИ́ЙТИ за кого, а також із сл. заміж, ВІДДА́ТИСЯ, ВИ́ДАТИСЯ за кого, розм., ПОБІ́ГТИ розм., ірон. (про жінку). — Недок.: одру́жуватися, дружи́тися розм. жени́тися, поє́днуватися, парува́тися, бра́тися, продава́тися, обруча́тися, вінча́тися, женитися, бра́ти, іти́ (йти), вихо́дити, віддава́тися, видава́тися. Вчора — в перший день весни — Одружилися вони (С. Олійник); (Іфігенія:) Сестра моя Електра Вже досі одружилась (Леся Українка); Восени Оксен з супроти волі батька одружився на ній і забрав Олену до Троянівки (Григорій Тютюнник); Як Максим дружився, то його матері вже не було на світі, та й батько незабаром по тому вмер (Б. Грінченко); Поженились всі колишні друзі, парубками стала дітвора (В. Сосюра); Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли, Гайок, садочок розвели Кругом хатини (Т. Шевченко); (Порфирій:) А ось чули ми, що ти спаруватись задумав. (Товстоліс:) Та як вам сказати .. хотілось би. Та боюсь, знаєте, старий (І. Кочерга); Любилися, кохалися, Чому ж не беремся (П. Чубинський); Ти, удово, старая жоно, Не плач, не журися, Бо вже твій син Івась подружився, Поняв собі дівку туркеню (дума); На плантації полюбився з дівчиною — злигалася біда з горем — обкрутилися (О. Кундзич); — Люд же знає, що князь прийняв нову віру не через проклятьбу, а через жону. Дуже-бо захотілося йому пошлюбити сестру ромейського імператора Василя (П. Загребельний); А як така любов народиться меж парубком і дівчиною і возьмуться (візьмуться) вони меж собою (Г. Квітка Основ'яненко); Старша (сестра) рік тому назад була понялась з одним чиновником (А. Кримський); Любив, кохав я дівчину, І вона клялася, Що кохає мене дуже, Далі й продалася, За худобу проміняла (В. Забіла); Через тиждень Лаврін повінчався з Мелашкою і привіз її в батькову хату (І. Нечуй-Левицький); Козак оженився, наче утопився (прислів'я); — В тебе діти, а жінки не маєш. Візьмеш мене і побачиш, як добре тобі буде (казка); (Марко:) Андрій ходу їй не давав. От вона і пішла за нього (З. Мороз); — Я ніколи не вийду заміж, — з сумною довірливістю говорить мені трудівниця моря (О. Довженко); — Дума, як багач, то так усяк і побіжить за нього... (Панас Мирний).

ПІДНІМА́ТИСЯ (іти, рухатися, переміщатися у напрямі догори), ПІДІЙМА́ТИСЯ, БРА́ТИСЯ розм., П'ЯСТИ́СЯ (ПНУ́ТИСЯ) розм., ВИЛІЗАТИ розм., ПІДВО́ДИТИСЯ розм.; СХО́ДИТИ (ЗІХО́ДИТИ рідше), ВИХО́ДИТИ, ВИБИРА́ТИСЯ (кроками); ДОБУВА́ТИСЯ, ВИДИРАТИСЯ розм. (долаючи перешкоди). — Док.: підня́тися, підійня́тися, узя́тися (взя́тися), вилізти, підвести́ся, зійти́, ви́йти, ви́братися, добу́тися, видертися. Чим вище вони піднімалися, тим все краща та краща картина вистилалася перед Христиними очима (Панас Мирний); Варчук підіймається на горбок і, дивуючись, бачить, що вдалині над землею тремтять живі вогнища (М. Стельмах); Автомобіль брався під гору і, нарешті, зник за поворотом (В. Кучер); Він.. дав пройти до вагона командирові дивізіону, потім солдатові-саперові, а за ними вже й сам підвівся по східцях у тамбур (А. Головко); Я почувала, що вся горю, коли помалу сходила на східці собору (Ю. Яновський); Хтось зійшов на ґанок і постукав у двері (М. Хвильовий); Іван виходить на верх — і раптом холоне. Де він? що з ним? (М. Коцюбинський); (Анна:) Вбиваються і лицарі і коні, на гору добуваючись (Леся Українка).

I. ПОХО́ДИТИ від кого-чого (належати за походженням до певної національності, класу, місцевості тощо), ВИХО́ДИТИ, ПОЧИНА́ТИСЯ, ВЕСТИ́ РІД (РОДОВІ́Д). — Док.: ви́йти, поча́тися. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця, яка походить з давнього боярського українського роду (М. Коцюбинський); Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний); Діди.. розказовали, звідки почалось козацтво і як увесь мир вибивсь був із-під ляхів і недоляшків на волю (П. Куліш); Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка).

СПО́ВНЮВАТИСЯ (кому; про досягнення ким-небудь певного віку — закінчуватися), МИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, СТАВА́ТИ, НАБІГА́ТИ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, СПОВНЯ́ТИСЯ розм., ВИПОВНЯ́ТИСЯ розм., ВИХО́ДИТИ розм., ЗРІ́ВНЮВАТИСЯ розм. — Док.: спо́внитися, мину́ти, промину́ти, ста́ти, набі́гти, ви́повнитися, ви́йти, зрівня́тися, сту́кнути фам. Тані ще не сповнилось вісімнадцяти, вона іскриться й сяє юністю (Т. Масенко); Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко); Як сорок літ стане, всяка жінка зів'яне (І. Муратов); Дорка .. до початку війни саме скінчила семирічку, їй набігало шістнадцять років (Ю. Яновський); А коли йому виповнилось уже шістнадцять років, він поступив чорноробом у депо (П. Панч); Зрівнялось їй дванадцять годочків (Марко Вовчок).

СХО́ДИТИ (про сонце, місяць, зірки — з'являтися над обрієм, на небі), ЗІХО́ДИТИ рідше, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ), ЗВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ПІДХО́ПЛЮВАТИСЯ, ВИКО́ЧУВАТИСЯ, ПІДКО́ЧУВАТИСЯ, ВИХО́ДИТИ (про зірки). — Док.: зійти́, підня́тися (підійня́тися), уста́ти (вста́ти), звести́ся, зня́тися, здійня́тися, схопи́тися, підхопи́тися, ви́котитися, підкоти́тися, ви́йти. Ми сиділи обличчям до вільного моря, де мало сходити сонце (Ю. Яновський); Цвіли над обрієм огні Стожару, І лівим боком сходив Оріон (М. Зеров); Мов золота діжа, зіходить місяць Над сонною густою осокою (І. Вирган); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою (Т. Шевченко); За Дніпром, за далекими дубовими гаями піднімалося сонце (С. Чорнобривець); Люблю я ті часи, як сонце вже встає (М. Рильський); З-за близького лісу зводився місяць (Є. Гуцало); Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світлом (Панас Мирний); На небо виходять перші зорі (М. Стельмах).

СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.); ЗЛА́ЗИТИ (з воза, коня); СПІШУВАТИСЯ (з коня та іншої тварини). — Док.: зійти́, спусти́тися, опусти́тися, зступи́ти, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, скочити, спі́шитися. З гори — видно Рудикові — сходить униз наймит (Г. Косинка); Я.. дивився, як вона спускається по сходах із другого на перший поверх (Є. Гуцало); Палій піднявся, зступив з рундука і тихо подибав через просторий двір до левади (Д. Мордовець); Іде останній трамвай, виходить з нього вона (В. Сосюра); З піснями, з лементом висаджувалися (з поїзда) студенти (І. Ле); — Бачите, як паніматка зраділа? То-то! — задоволений, злазить з воза отець Миколай (М. Стельмах); Тарас зліз з коня (О. Довженко); Імператор зійшов з коня, ще раніше від нього спішились полководці (С. Скляренко).

УДАВА́ТИСЯ (ВДАВА́ТИСЯ) (завершуватися, здійснюватися успішно), ВИХО́ДИТИ, ЛА́ДИТИСЯ, ЛАДНА́ТИСЯ розм., ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) розм.; ВИТАНЦЬО́ВУВАТИСЯ розм. — Док.: уда́тися (вда́тися), ви́йти, ви́горіти, ви́танцюватися. Грицько мучився зараз, хоч і намагався приховати це і розповідати якомога спокійніш. І це йому навіть удавалося (А. Головко); Банкет вийшов на славу (Панас Мирний); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (С. Васильченко); Сподіваюсь, що і з "Хліборобом" діло вигорить (Леся Українка).