виходити

Значення в інших словниках

1. виходити — ви́ходити 1 дієслово доконаного виду обійти; добитися чогось ви́ходити 2 дієслово доконаного виду вилікувати вихо́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. виходити — (з хати) йти, <�пере>ступати за поріг, витикати носа; (- армію) виступати, вирушати, виряджатися, (у море) відпливати; (з авта) висідати; (з лікарні) вибувати, виписуватися, (з тюрми) звільнятися; (на кін) з'являтися; (з землі) витикатися... Словник синонімів Караванського
3. виходити — I [виходиетие] -оджу, -диеш; нак. -дие, -д'іт', док. II [виеходиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. Орфоепічний словник української мови
4. виходити — I -джу, -диш, док. 1》 перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць. 2》 перех., розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи. 3》 неперех., розм. Проходити певний час. II див. виходжувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. виходити — ВИ́ХОДИТИ¹ див. вихо́джувати¹. ВИ́ХОДИТИ² див. вихо́джувати². ВИХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВИ́ЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. ви́йшов, йшла, ло; док. 1. Іти звідки-небудь назовні, за межі чогось. По правді кажу, не побачать ці люди, що виходять з Єгипту, .. Словник української мови у 20 томах
6. виходити — див. ходити Словник синонімів Вусика
7. виходити — ви́йти (ви́битися, ви́рватися і т. ін.) / вихо́дити (вибива́тися, вирива́тися і т. ін.) в лю́ди. Домогтися певного становища в суспільстві. Що буде, те й буде. Будеш знов чумакувати, Поки вийдем в люди (Т. Фразеологічний словник української мови
8. виходити — ОБХОДИ́ТИ (ходячи де-небудь, побувати скрізь, у багатьох місцях), ОБІЙТИ́, ВИ́ХОДИТИ, СХОДИ́ТИ, ОБМІ́РЯТИ розм., ЗМІ́РЯТИ розм., ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБНИКА́ТИ розм., ОБМІ́РИТИ рідше, ІСХОДИ́ТИ заст. Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Словник синонімів української мови
9. виходити — Вихо́дити, -хо́джу, -хо́диш, -хо́дять; вихо́дь, вихо́дьте звідки ви́ходити, -ходжу, -ходиш, -ходять; ви́ходи, -діть що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. виходити — ВИ́ХОДИТИ¹, джу, диш, док. 1. перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць. — Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, — немає, нігде немає!... Словник української мови в 11 томах
11. виходити — Ви́ходити, -джу, -диш гл. 1) Исходить. Всі лужечки виходила. Мет. Багато світу виходила. О. 1862. V. 77. 2) Достичь, добиться хожденіемъ. Ходив три дні, та виходив злидні. Ном. № 10936. Дай руками, а не виходиш ногами. Чуб. І. 247. Словник української мови Грінченка