1. Словник української мови у 20 томах

вицвіт

ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал.

1. Цвіт, квіти.

– І сонце клекоче В синім вицвіті стежок і піль [полів] (А. Малишко);

Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (С. Крижанівський).

2. перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь.

Там знайду завзяте плем'я, Люд свобідний і гулящий, Повний сили й волі, вицвіт Роду людського найкращий (І. Франко);

Натуральність і простота Саксаганського – наслідок величезної напруженої роботи, вицвіт акторської майстерності, поєднаної з колосальним обдаруванням (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвіт — ви́цвіт іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вицвіт — -у, ч., діал. 1》 Цвіт, квіти. 2》 перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицвіт — ЦВІТ (пелюстки на рослині в період цвітіння), КВІТ, ЦВІТЬ поет., ЦВІТІ́НЬ поет., ВИ́ЦВІТ діал. Звисає цвіт з весняних віт на буйний килим трав (М. Словник синонімів української мови
  4. вицвіт — ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал. 1. Цвіт, квіти. Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (Криж., Срібне весілля, 1957, 41). 2. перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь. Словник української мови в 11 томах