вицвіт

ЦВІТ (пелюстки на рослині в період цвітіння), КВІТ, ЦВІТЬ поет., ЦВІТІ́НЬ поет., ВИ́ЦВІТ діал. Звисає цвіт з весняних віт на буйний килим трав (М. Терещенко); В садочку все квітом весняним біліло (Леся Українка); Там, де були воронки, ями, — буяє зелень, квітне цвіть... (П. Тичина); Торкаючи, мов струни, віти, цвітінь хитаючи рясну, в садах пахучий теплий вітер шуміть нам буде про весну (В. Сосюра); Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт (С. Крижанівський).

ЦВІТ (кращі люди), КВІТ, ВИ́ЦВІТ діал. Ідуть, ідуть хлопці, самий цвіт, молоді парубки (Леся Українка); Ой сину мій! квіте мій! Згадав мене старую — приїхав (Марко Вовчок); Там знайду завзяте плем'я, Люд свобідний і гулящий, Повний сили й волі, вицвіт Роду людського найкращий (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвіт — ви́цвіт іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. вицвіт — -у, ч., діал. 1》 Цвіт, квіти. 2》 перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицвіт — ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал. 1. Цвіт, квіти. – І сонце клекоче В синім вицвіті стежок і піль [полів] (А. Малишко); Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (С. Крижанівський). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. вицвіт — ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал. 1. Цвіт, квіти. Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (Криж., Срібне весілля, 1957, 41). 2. перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь. Словник української мови в 11 томах