вичитка
ВИ́ЧИТКА, и, ж., рідко.
Те саме, що вичи́тування.
Володько волів сто разів більші терпіти болі, ніж вислухувати оті вичитки (У. Самчук);
Леся Українка пише листа В. Гнатюкові в справі друкування її перекладу “Атта Троля” Г. Гейне і головне – вичитки верстки, яку вела в Дерпті, але послати не змогла (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вичитка — ви́читка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вичитка — -и, ж., друк. Дія за знач. вичитувати 4). Вичитка гранок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вичитка — ВИ́ЧИТКА, и, ж., друк. Дія за знач. вичи́тувати 4. Вичитка гранок. Словник української мови в 11 томах