вичитування

ВИЧИ́ТУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. вичи́тувати 4, 6.

Я слухав його вичитування, а сам скоса позирав на книжку, подаровану Катюшею (М. Чабанівський);

Ще з коридору почув: у вітальні шаленіла сварка. Саме сварка, а не повчання, вичитування, виховні нотації (Ю. Мушкетик);

Вичитування верстки є необхідним виробничим етапом, оскільки в процесі верстки у тексті можуть бути неправильно розміщені переноси, можуть “загубитись” окремі слова, літери, цифри і т. ін. (із журн.).