1. Словник української мови у 20 томах

вишукувати

ВИШУ́КУВАТИ, рідко ВИШУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док.

1. кого, що. Старанно шукаючи, знаходити; відшукувати.

На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Панас Мирний);

Возії позлазили з возів і теж стали ходить і вишукувать місця, де б зручніше підмостити спину (В. Винниченко);

Малі й веселі, вони [перелесники] гайсали по землі, .. вишуковували яри й темні ями, чагарі й кропив'яні нетрі (Валерій Шевчук);

Насамперед треба було вишукати місце, де лежали закопані гроші (І. Франко);

// що. Виявляти, здобувати завдяки наполегливим старанням, зусиллям.

Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини .. Довелось вишукати матеріали для перегородок (М. Трублаїні).

2. тільки док., що. Ретельно обшукати що-небудь.

Я вишукав кожну щілинку, але нічого цінного так і не знайшов (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишукувати — вишу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вишукувати — -ую, -уєш, недок., вишукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок.Старанно шукати, підшукувати. 2》 тільки док. Знайти, старанно шукаючи, докладаючи певних зусиль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  4. вишукувати — тре́ба з сві́чкою вдень (се́ред (бі́лого) дня) шука́ти (вишу́кувати) кого, що. Хто-, що-небудь трапляється дуже рідко. Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувати?!... Фразеологічний словник української мови
  5. вишукувати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
  6. вишукувати — ВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки недок. Старанно шукати, підшукувати. На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Мирний, II, 1954, 163); Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти... Словник української мови в 11 томах
  7. вишукувати — Вишукувати, -кую, -єш сов. в. вишукати, -каю, -єш, гл. Выискивать, выискать, отыскивать, отыскать. Вишукує травиці. К. Іов. 88. Зілля всякі вишукує. МВ. ІІ. 8. Словник української мови Грінченка