1. Фразеологічний словник української мови

вишукувати

тре́ба з сві́чкою вдень (се́ред (бі́лого) дня) шука́ти (вишу́кувати) кого, що. Хто-, що-небудь трапляється дуже рідко. Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувати?! (Панас Мирний); — Таких диваків, як ти, на світі дуже мало, їх треба з свічкою серед білого дня шукати (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вишукувати — вишу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вишукувати — -ую, -уєш, недок., вишукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок.Старанно шукати, підшукувати. 2》 тільки док. Знайти, старанно шукаючи, докладаючи певних зусиль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вишукувати — ВИШУ́КУВАТИ, рідко ВИШУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Старанно шукаючи, знаходити; відшукувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вишукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  5. вишукувати — ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док. Словник синонімів української мови
  6. вишукувати — ВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки недок. Старанно шукати, підшукувати. На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Мирний, II, 1954, 163); Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти... Словник української мови в 11 томах
  7. вишукувати — Вишукувати, -кую, -єш сов. в. вишукати, -каю, -єш, гл. Выискивать, выискать, отыскивать, отыскать. Вишукує травиці. К. Іов. 88. Зілля всякі вишукує. МВ. ІІ. 8. Словник української мови Грінченка