1. Словник української мови у 20 томах

виярок

ВИ́ЯРОК, рка, ч.

Невеликий яр із пологими схилами.

Коли сонце повернуло знову на захід, Галя помітила збоку, в неглибокому виярку, село (Ю. Збанацький);

Опівночі у виярок, обжитий мінометниками, гунули важкі танки (О. Гончар);

Грицько спершу лише пригинається, а далі, де кінчається улоговина, повзе по-пластунськи з Миколою на спині, повзе цілі гони, аж до виярка, де біліє жито (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виярок — ви́ярок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виярок — -рка, ч. Невеликий яр із положистими схилами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виярок — БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Словник синонімів української мови
  4. виярок — ВИ́ЯРОК, рка, ч. Невеликий яр з пологими схилами. Опівночі у виярок, обжитий мінометниками, гунули важкі танки (Гончар, І, 1954, 369); Коли сонце повернуло знову на захід, Галя помітила збоку, в неглибокому виярку, село (Збан., Між.. людьми, 1955, 57). Словник української мови в 11 томах