виярок

БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Оксен пішов на риск — він вирішив іти на степову смугу, щоб виярками та балками пробратися до охтирських лісів (Григорій Тютюнник); Дорога пірнала в яри і вибалки, а виринувши з них, шугала вперед через поля (П. Автомонов); Обережно почав (Варивон) переповзати вузькою видолинкою на інше місце (М. Стельмах); Земля простеляла переді мною пагорби й лощини (Ю. Яновський); Минув день, а надвечір помітив Ларіонов: з лощовини до нього повзе чоловік у військовій формі (А. Шиян). — Пор. 1. запа́дина, I. 1. яр.

I. ЯР (глибока довга западина, перев. з крутими або прямовисними схилами), ЯРУ́ГА підсил., КРУТОЯ́Р, ЩІЛИ́НА, ДЕ́БРА (ДЕБР) зах., ЗВІР (ІЗВІ́Р) діал.; УЛО́ГО́ВИНА (з похилими схилами); БАЙРА́К (порослий лісом, чагарником); ВИ́ЯРОК (невеликий), ПЕРЕЯ́РОК, ПРИ́ЯРОК. Понад берегами (р. Сули) стриміли покручені ламані гори з глибокими крутими ярами та западинами (І. Нечуй-Левицький); В одній з таких яруг, глибоких та покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди (М. Коцюбинський); Крутояром, ліском.. до самісінького жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (В. Речмедін); В щілині поміж горами летів у долину потік (М. Коцюбинський); Попри дороги простяглася глибока, стрімка вниз дебра (Лесь Мартович); У зворах вітер виє-скавулить, Смереки гнуться, як тонка лоза (Д. Павличко); Повились в туман ізвори (Г. Хоткевич); Вони брели довгою і широкою улоговиною, що сивіла під місячним сяйвом і курилася парою (Григорій Тютюнник); Розточилися ви (голоснії слова), як весняна вода по ярах, по байраках, по балках (Леся Українка); Опівночі у виярок.. сунули танки (О. Гончар). — Пор. I. ба́лка, I. запа́дина.