вкидатися

ВКИДА́ТИСЯ (УКИДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВКИ́НУТИСЯ (УКИ́НУТИСЯ), нуся, нешся, док., рідко.

1. Кидатися в середину чого-небудь.

Вона кидається бігти і біжить-біжить до Дніпра, і в жаху вкидається у Дніпро (Марко Вовчок).

2. перен. З'являтися, поширюватися.

У ньому [дзеркалі] тьмяно заколивалось змарніле обличчя. Але не воно вражає, а чуприна, в яку так несподівано вкинулася сивина (М. Стельмах);

// Починатися, наставати.

Лише весна укинулась в листочки, підняв їх знову гетьман у похід (Л. Костенко).

3. у що, перен., рідко. Переживати певний стан.

– Голубчику Опанасе! – провадила майорша ласкавим голосом своїм, – не вкидайся так тяжко в своє горе (Ганна Барвінок);

– Треба було про се на тім світі думати, – одказав чернець, – та як доведеться тобі коли туди знову вернутися, .. не вкидайся більше в ревнощі (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

4. тільки недок., розм. Пас. до вкида́ти 1, 3, 4.

Смажила яєшню з ковбасою і думала: востаннє я сама готувала на русанівській квартирі, а яєшню з вареною ковбасою – в троєщинській готельці. А не забула, що першою вкидається на сковороду ковбаса (В. Яворівський);

Вибори є переформатуванням усіх процесів у країні. Об'єктивно це на користь громадянському суспільству. Ні в який інший період не вкидається стільки коштів ні у створення громадських організацій, ні у ЗМІ, ні в підвищення громадянської активності (з газ.).

(1) Вкида́тися / вки́нутися в ключки́ (в клю́чечки) – починати проростати, пускати паростки; прокльовуватися.

На стернях лежала довга тінь у сизій росі, солодко пахло втоптаним у землю набубнявілим житом, що вже вкинулося у ключечки, та сухими мишачими гніздами (Григір Тютюнник).