1. Словник української мови у 20 томах

вколений

ВКО́ЛЕНИЙ (УКО́ЛЕНИЙ), ВКО́ЛОТИЙ (УКО́ЛОТИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вколо́ти.

Дуже болів уколений шипшиною палець (з газ.);

– А там будуть молоденькі дівчата чи, скажімо, жіночки для флірту? – нахабно поцікавився Немирич, який почувся дещо вколеним після докторового попередження відносно правил доброго виховання (Ю. Андрухович);

* Образно. Граф .. живо повертається і встромляє в принцесу вколоті тривогою очі (В. Винниченко);

* У порівн. Я прокинувсь мов вколений .. – Мамо! – кликнув з жахом (О. Кобилянська);

Пролунав у кімнаті дзвінкий виляск. Доглядач умить вхопився за щоку рукою, ніби вколотий гострим зубним болем (М. Івченко);

// вко́лено, вко́лото, безос. пред.

Хворому вколено морфій (із журн.);

Запалення легень повторювалося, тому було вколото антибіотики (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вколений — вко́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вколений — (уколений), вколотий (уколотий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вколоти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вколений — ВКО́ЛЕНИЙ (УКО́ЛЕНИЙ), ВКО́ЛОТИЙ (УКО́ЛОТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вколо́ти¹. Словник української мови в 11 томах